Характеристика князя игоря святославича: биография героя князь игорь святославич - главный герой произведения "слово о полку игореве". игорь - князь, сын святослава ольговича и внук олега святославича. игорь святославич родился 2 апреля 1151 г. и умер в 1201 г. (по другой версии - в 1202 на момент похода в 1185 году игорь являлся князем новгород-северским. он правил небольшим городом новгородом северским в черниговской земле. князь игорь святославич был женат на ярославне - дочери ярослава владимировича галицкого. у них родилось пять сыновей: владимир, олег, роман, ростислав и святослав, и одна дочь. 23 апреля 1185 года князь игорь с войском идут в поход на половцев. в результате половцы громят войско игоря и берут его в плен. игорь бежит из плена и возвращается на родину. образ и характеристик князя игоря в цитатах из "слова о полку игореве" в тексте "слова о полку игореве" встречаются цитаты, которые составить характеристику князя игоря святославича и воссоздать его образ. представленные цитаты взяты из "слова о полку игореве" в переводе н. а. заболоцкого. возраст князя игоря составляет 34 года на момент событий, описанных в "слове". игорь святославич - это еще довольно молодой князь. автор не раз упоминает об этом в тексте: " настало время славить нам: слава князю " " юность вы " в "слове о полку игореве" князь игорь представлен храбрым, удалым воином: " деянья князя " " сына " "-князь и всеволод отважный — святослава храбрые " по мнению автора, князь игорь святославич - это мужественный человек: ", который, < > мужество избрал себе " князь игорь святославич - смелый воин: " в награду святославич " игорь - сильный и стойких воин. будучи раненным, игорь не бросает свое войско, а пытается подбодрить его и вернуть к бою: ", весь израненный, спешит беглецов вернуть обратно к " зачем князь игорь идет на половцев? автор объясняет это тем, что игорь хочет добыть себе славы: " славу силой мы возьмем,а за ней поделим и " князь игорь святославич совершает безрассудный поступок, напав на половцев - так считает двоюродный брат игоря, князь святослав киевский. игорь бьет половцев "наудалую", безрассудно смело, и святослав осуждает это: " ж решили бить " " ж вы, дети, натворили мнеи моим серебряным " святослав киевский считает, что игорь пошел на половцев не вовремя. действительно, игорь своим походом "будит зверя" (то есть половцев). и половцы тут же на русь: " юность вы свою,на врага не во-время " " ведь кто с дружиною бесстрашной разбудил поганых для " характеристика князя игоря святославича: мнение исследователей исследователи "слова о полку игореве" видят характеристику князя игоря не такой однозначной, как ее представляет автор произведения. одни исследователи называют князя игоря патриотом и защитником руси. другие исследователи князя игоря за то, что он совершил необдуманный поступок и свел на нет успехи святослава киевского. исследователи считают, что игорь сорвал поход против половцев, задуманный святославом. так, известный ученый д. с. лихачев называет князя игоря святославича храбрым, мужественным, но безрассудным человеком: " по себе игорь святославич не плох и не хорош: скорее даже хорош, чем плох, но его деяния плохи < > игорь святославич — сын эпохи. это „средний“ князь своего времени: храбрый, мужественный, в известной мере любящий родину, но безрассудный и недальновидный, заботящийся о своей чести больше, чем о чести " (д. с. лихачев, «"слово о полку игореве“. - очерк») исследователь б. а. рыбаков считает князя игоря эгоистичным и самонадеянным человеком, жаждущим славы: " пером поэта исчезал эгоистичный, самонадеянный игорь и рождался рыцарственный герой, отважный воин, готовый пожертвовать собой за " " было игорю святославичу < > признаться в том, что он хитрил, обманывал, торопился первым поживиться в половецких вежах он предстал перед людьми не как дерзкий победитель, а как беглый пленник, князь сожженной и ограбленной земли, полководец, погубивший своих воев и " (б. а. рыбаков, «"слово о полку игореве“ и его современники») это был цитатный образ и характеристика князя игоря святославича в "слове о полку игореве", описание биографии героя и материалы для сочинения. в статье использованы цитаты из "слова о полку игореве" в переводе н. а. заболоцкого.
Проблеми добра і зла у романі панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " твір відомого українського письменника панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " багатопроблемний. і однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла. виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. народне прислів'я стверджує: зробив добро — не кайся, зробив зло — зла й сподівайся. саме зла, а не добра більше зазнав у своєму житті головний герой твору чіпка варениченко. і "віддячив" громаді тим самим — злом і навіть іще більшим. із довірою, відкритим, щирим серцем входив чіпка у людський світ і одразу ж наштовхнувся на образу й глузування. "байстрюк", — вигукують услід чіпці та сміються з нього і малі, і дорослі. але чим же завинив чіпка перед громадою? тим, що батько його був двожоном, людиною з темним минулим? але ж ми не можемо обирати собі батьків, як не можемо і не повинні відповідати за їхні провини. та цього не хоче визнати сільська громада. тут найперше визнають честь, тому спочатку й питають людину, чи чесного вона роду? саме цим і не міг похвалитися чіпка. із несправедливістю і злом він зустрівся дуже рано: на вулиці діти не приймають його до гурту, обзивають і ображають. у добру, вразливу душу хлопчика закрадається озлоблення. хлопець був приречений на самотність. а самотність — страшна річ. людей, які прихильно ставилися до нього було обмаль: баба оришка, дід улас, грицько. навіть рідна мати, вічно заклопотана, уся в роботі, не могла приділити належної уваги синові, і, стомлена, часто гримала на нього. під впливом людей, , тяжкого життя чіпка починає переконуватись, що скрізь панує неправда і насильство однієї людини над іншою. все це і викликало у нього прагнення боротьби. "і росло лихо в його серці і виросло до гарячої відплати, котра не знала ні впину, ні заборони". почуття ненависті загострюється тоді, коли бородай вигнав чіпку зі свого двору. зіткнувся чіпка з жорстокою соціальною несправедливістю і тоді, коли в нього обманом відібрали землю. не зміг він домогтися правди в суді. "скрізь скрізь, — шепотів він. — куди не глянь, де не кинь — усюди кривда. сказано — великий світ, та нема де дітися. коли б можна, увесь би цей світ виполов, а виростив тоді б, може, і правда настала".
подробнее - на -
твір відомого українського письменника панаса мирного "хіба ревуть воли, як ясла повні? " багатопроблемний. і однією із найбільш важливих проблем, які порушує автор твору, є проблема добра і зла. виходячи з позицій народної моралі, якої дотримувався, до речі, і письменник, якою керуємося і ми, добро завжди прекрасне, а зло — потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. народне прислів'я стверджує: зробив добро — не кайся, зробив зло — зла й сподівайся.
саме зла, а не добра більше зазнав у своєму житті головний герой твору чіпка варениченко. і "віддячив" громаді тим самим — злом і навіть іще більшим. із довірою, відкритим, щирим серцем входив чіпка у людський світ і одразу ж наштовхнувся на образу й глузування. "байстрюк", — вигукують услід чіпці та сміються з нього і малі, і дорослі. але чим же завинив чіпка перед громадою? тим, що батько його був двожоном, людиною з темним минулим? але ж ми не можемо обирати собі батьків, як не можемо і не повинні відповідати за їхні провини. та цього не хоче визнати сільська громада. тут найперше визнають честь, тому спочатку й питають людину, чи чесного вона роду? саме цим і не міг похвалитися чіпка. із несправедливістю і злом він зустрівся дуже рано: на вулиці діти не приймають його до гурту, обзивають і ображають. у добру, вразливу душу хлопчика закрадається озлоблення. хлопець був приречений на самотність. а самотність — страшна річ. людей, які прихильно ставилися до нього було обмаль: баба оришка, дід улас, грицько. навіть рідна мати, вічно заклопотана, уся в роботі, не могла приділити належної уваги синові, і, стомлена, часто гримала на нього. під впливом людей, , тяжкого життя чіпка починає переконуватись, що скрізь панує неправда і насильство однієї людини над іншою. все це і викликало у нього прагнення боротьби. "і росло лихо в його серці і виросло до гарячої відплати, котра не знала ні впину, ні заборони". почуття ненависті загострюється тоді, коли бородай вигнав чіпку зі свого двору. зіткнувся чіпка з жорстокою соціальною несправедливістю і тоді, коли в нього обманом відібрали землю. не зміг він домогтися правди в суді. "скрізь скрізь, — шепотів він. — куди не глянь, де не кинь — усюди кривда. сказано — великий світ, та нема де дітися. коли б можна, увесь би цей світ виполов, а виростив тоді б, може, і правда настала".