Сочинение- Тарас Бульба-народный герой план-1. Вступление-эпоха. главная мысль произведения
2Кто такой Тарас Бульба.
3. Какие качества ценил в казаках
4Почему он стремился в Сечь и чем она его привлекала
5 Какие черты характера проявляет Тарас в борьбе за Родину?
6 Как выражает он заботу о казаках . являясь их атаманом. О чем он думает в последнюю минуту
7Как он относится к своим сыновьям
8 Что Тарас говорит о товариществе. к чему призывает казаков
9 Чем особенно дорог Тарас Бульба автору
10 Почему Тараса Бульбу мы называем народным героем
ответ к 9 пункту-Автор рассказывает о Тарасе с большим сочувствием. Он ценит в нем любовь и преданность родине. ненависть к врагам . глубокое чувство товарищества. мужество и героизм. с которыми он переносит страшные муки и смерть
к 10 пункту-Тарас Бульба-народный герой:он бьется и сражается за независимость народа. верит в силы народа. который крепко связан с ним одним желанием-. одной мечтой:"Пусть же цветет Русская земля!
Відповідь:
Як же треба було настраждатися у кріпаччині, як же треба було вірити у здобуття волі, щоб заради неї мужньо йти до мети через страшну небезпеку! Стрілянина, блукання Соломії у комишах, пожежа у плавнях, зустріч пораненого Остапа з голодним вовком, бій на Дунаї з турками, загибель Соломії - все це та дорога ціна волі, гідності, щастя.
Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.
Щодо мене, то на мою думку, воля може бути здобута ціною власного життя, але ніяк не ціною життя найближчої і найдорожчої для тебе людини.
Дід Платон Півторак – рибалка, перевізник через Десну.
Дід Савко – рибалка, перевізник через Десну. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він схожий на Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров’ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору сверт не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак.
Дід Платон:
«Життя – бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П’єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п’єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі!» (слова Платона Півторака)