Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
1. ЗАКОНЫ: Превыше всего ценились в казачьей вольнице чувство товарищества и уважение к старшим, поэтому любое преступление против этих добродетелей сурово каралось. За воровство казака могли забить насмерть у позорного столба, должника приковывали цепью к пушке, пока кто-нибудь из товарищей его не выкупит или не заплатит за него долг. Самая страшная казнь полагалась за смертоубийство. 7. Гоголь представляет нам Запорожскую Сечь как воплощение мечты украинского народа о вольной жизни, о настоящей дружбе и братстве. Здесь — царство равенства и свободы, и на протяжении всей повести Гоголь прославляет законы и нравы Запорожской Сечи: "Так вот она, Сечь! Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украину!" В остальном же "Сечь представляла необыкновенное явление". Она состояла из отдельных независимых куреней, которых было больше шестидесяти. Во главе куреня стоял куренной атаман, которого еще называли "батьком" за то, что в его руках были деньги, одежда, питание, топливо. Из казаков "никто ничем не заводился и не держал у себя", даже личные деньги отдавались "под сохран" куренному атаману. 4. Очень красиво и поэтично Гоголь описывает Украинскую степь. Она показана днем и вечером. В каждое время суток степь выглядит по-разному. Днем она похожа на зелено-золотой океан, по которому раскиданы прекрасные степные цветы. Воздух наполнен птичьими голосами. Вся степь точно живая! Она дышит, радуется новому дню! Вечером степь совершенно переменялась. Очень красив закат солнца. Небо становилась темным. По нему проходили широкие полосы розового золота. Степь наполнялась совсем другими звуками. Свистели суслики, громко трещали кузнечики, слышался крик лебедя. Все обитатели степи будто составляют с ней одно целое. 2. Остап- целеустремленный в своих поступках воин, с задатками полководца, проявляет выдержку, хладнокровие . Андрий – воплощение пылкости, необузданных желаний и неожиданных решений. В сражении его привлекает не достижение цели, ради которой идет сражение, а сам процесс боя, упоение (любование) боем. Сражение для Андрия – «очаровательная музыка пуль и мечей». Сравнение его поступков с поступками пьяного, который несется, не видя и не замечая опасности.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html
7. Гоголь представляет нам Запорожскую Сечь как воплощение мечты украинского народа о вольной жизни, о настоящей дружбе и братстве. Здесь — царство равенства и свободы, и на протяжении всей повести Гоголь прославляет законы и нравы Запорожской Сечи: "Так вот она, Сечь! Вот то гнездо, откуда вылетают все те гордые и крепкие, как львы! Вот откуда разливается воля и козачество на всю Украину!"
В остальном же "Сечь представляла необыкновенное явление". Она состояла из отдельных независимых куреней, которых было больше шестидесяти. Во главе куреня стоял куренной атаман, которого еще называли "батьком" за то, что в его руках были деньги, одежда, питание, топливо. Из казаков "никто ничем не заводился и не держал у себя", даже личные деньги отдавались "под сохран" куренному атаману.
4. Очень красиво и поэтично Гоголь описывает Украинскую степь. Она показана днем и вечером. В каждое время суток степь выглядит по-разному. Днем она похожа на зелено-золотой океан, по которому раскиданы прекрасные степные цветы. Воздух наполнен птичьими голосами. Вся степь точно живая! Она дышит, радуется новому дню! Вечером степь совершенно переменялась. Очень красив закат солнца. Небо становилась темным. По нему проходили широкие полосы розового золота. Степь наполнялась совсем другими звуками. Свистели суслики, громко трещали кузнечики, слышался крик лебедя. Все обитатели степи будто составляют с ней одно целое.
2. Остап- целеустремленный в своих поступках воин, с задатками полководца, проявляет выдержку, хладнокровие .
Андрий – воплощение пылкости, необузданных желаний и неожиданных решений. В сражении его привлекает не достижение цели, ради которой идет сражение, а сам процесс боя, упоение (любование) боем. Сражение для Андрия – «очаровательная музыка пуль и мечей». Сравнение его поступков с поступками пьяного, который несется, не видя и не замечая опасности.