Одною з найголовніших речей в нашому житті є любов. Почуття, яке оспівують у піснях, про яке скла змальовують у картинах та віршах. Без неї ми не уявляємо свого буття.
Любов між двома людьми народжується з маленької симпатії, повільно переростаючи в щось більше. Це коли людина тобі небайдужа, тобі настільки цікаво з нею, що ти не хочеш з нею розлучатися. Не помічаєш маленькі недоліки та загалом сприймаєш її такою якою вона є.
Кожен, напевно бачив закохану людину. До чого ж щасливі в неї очі! Вона ніби летить над землею, даруючи всім навколо якусь світлу радість. Закохана людина здатна на будь-якій подвиг і нерідко відкриває в собі талант до цікавого заняття.
Та любов буває різною. Наприклад, любов батьків до своїх дітей. Це, напевно, саме щире і краще почуття на світі. Ти можеш бути впевненим, що батьки ніколи не зрадять і завжди будуть поруч. Хоча і любов між батьками й дитиною не схожа на почуття між чоловіком і жінкою, це, безсумнівно, не менш захопливе явище.
Існує ще любов до Батьківщини, до рідного краю в якому ти народився. Де любо все що там є: дерева, луги, поля. В мене, наприклад, особливі почуття до мого отчого дому. Мені дорого все, що з ним пов'язано. Я дуже люблю свою сім'ю і знаю що вони люблять мене теж.
Насправді видів кохання є безліч - це і дружнє кохання, між бабусями та дідусями і їх онукам, та навіть любов до природи та до домашніх улюбленців.
Коли любов взаємна це прекрасно, але дуже часто трапляється навпаки. Нерозділене кохання дуже сумна річ, особливо в підлітковому віці. Коли молодим людям здається що це найбільша трагедія в їхньому житті. Це звичайно дуже сумно, але, як говорять у народі, "серцю не накажеш". Та часто така людина втрачає сенс життя і стає до всього збайдужілою. З часом любовні рани затягуються, залишаючи по собі неприємні згадки. Буває що після цього серце вже не здатне знов покохати. Та я вважаю що з цим потрібно боротися. У кожної людини є її друга половинка. Потрібно лише набратися терпіння і трохи почекати. Любові в цьому світі вистачить на всіх.
Гоголь был великим русским писателем, он умел подметить нелицеприятные стороны российского общества.
Комедия «Ревизор» обнаруживает «русские характеры». В ней вскрываются социальные язвы и общественные пороки, являющиеся порождением самодержавия. Высмеиваются плуты, взяточники, казнокрады. Они были показаны автором очень ярко и правдиво. В какой-то момент комедия превращается в обличающий документ, который критикует существующий строй.
Гоголь виртуозно собирал свои наблюдения в единый художественный образ, в котором любой мог узнать черты знакомых людей. Актуальность комедии обуславливалась тем, что ее сюжет был взят из жизни, а герои были знакомы каждому. Автор утверждал, что в своем произведении он ничего не выдумал. «Ревизор» полон намеков, позволяющих прочувствовать Гоголевскую действительность. Посредством высмеивания общественных пороков писатель заставляет понять всю их тлетворность, задуматься и постараться от них освободиться.
В качестве художественных приемов Гоголь использует говорящие фамилии, например, Ляпкин-Тяпкин и неприкрытые реплики героев. Это позволило автору убрать маску благопристойности и вскрыть всю безобразность нечистых на руку чиновников.
Особая роль в произведении отводится авторским ремаркам. «Замечания для господ актеров» дают характеристику персонажей, выражая свое отношение открыто, либо завуалировано через портретные описания. Для них также характерна ирония.
Положительного героя в свою комедию Гоголь не ввел намеренно. В «Ревизоре» в качестве положительного начала воплощается высокий нравственный идеал автора, основа его сатиры – смех. Как ни печально, жизнь доказывает, что не бывает такого ревизора, которого невозможно было бы подкупить. Время идет, а созданная Гоголем комедия по-прежнему не теряет своей актуальности
вір роздум на тему Любов
Одною з найголовніших речей в нашому житті є любов. Почуття, яке оспівують у піснях, про яке скла змальовують у картинах та віршах. Без неї ми не уявляємо свого буття.
Любов між двома людьми народжується з маленької симпатії, повільно переростаючи в щось більше. Це коли людина тобі небайдужа, тобі настільки цікаво з нею, що ти не хочеш з нею розлучатися. Не помічаєш маленькі недоліки та загалом сприймаєш її такою якою вона є.
Кожен, напевно бачив закохану людину. До чого ж щасливі в неї очі! Вона ніби летить над землею, даруючи всім навколо якусь світлу радість. Закохана людина здатна на будь-якій подвиг і нерідко відкриває в собі талант до цікавого заняття.
Та любов буває різною. Наприклад, любов батьків до своїх дітей. Це, напевно, саме щире і краще почуття на світі. Ти можеш бути впевненим, що батьки ніколи не зрадять і завжди будуть поруч. Хоча і любов між батьками й дитиною не схожа на почуття між чоловіком і жінкою, це, безсумнівно, не менш захопливе явище.
Існує ще любов до Батьківщини, до рідного краю в якому ти народився. Де любо все що там є: дерева, луги, поля. В мене, наприклад, особливі почуття до мого отчого дому. Мені дорого все, що з ним пов'язано. Я дуже люблю свою сім'ю і знаю що вони люблять мене теж.
Насправді видів кохання є безліч - це і дружнє кохання, між бабусями та дідусями і їх онукам, та навіть любов до природи та до домашніх улюбленців.
Коли любов взаємна це прекрасно, але дуже часто трапляється навпаки. Нерозділене кохання дуже сумна річ, особливо в підлітковому віці. Коли молодим людям здається що це найбільша трагедія в їхньому житті. Це звичайно дуже сумно, але, як говорять у народі, "серцю не накажеш". Та часто така людина втрачає сенс життя і стає до всього збайдужілою. З часом любовні рани затягуються, залишаючи по собі неприємні згадки. Буває що після цього серце вже не здатне знов покохати. Та я вважаю що з цим потрібно боротися. У кожної людини є її друга половинка. Потрібно лише набратися терпіння і трохи почекати. Любові в цьому світі вистачить на всіх.
Источник: Твір роздум на тему Любов
Объяснение:
Гоголь был великим русским писателем, он умел подметить нелицеприятные стороны российского общества.
Комедия «Ревизор» обнаруживает «русские характеры». В ней вскрываются социальные язвы и общественные пороки, являющиеся порождением самодержавия. Высмеиваются плуты, взяточники, казнокрады. Они были показаны автором очень ярко и правдиво. В какой-то момент комедия превращается в обличающий документ, который критикует существующий строй.
Гоголь виртуозно собирал свои наблюдения в единый художественный образ, в котором любой мог узнать черты знакомых людей. Актуальность комедии обуславливалась тем, что ее сюжет был взят из жизни, а герои были знакомы каждому. Автор утверждал, что в своем произведении он ничего не выдумал. «Ревизор» полон намеков, позволяющих прочувствовать Гоголевскую действительность. Посредством высмеивания общественных пороков писатель заставляет понять всю их тлетворность, задуматься и постараться от них освободиться.
В качестве художественных приемов Гоголь использует говорящие фамилии, например, Ляпкин-Тяпкин и неприкрытые реплики героев. Это позволило автору убрать маску благопристойности и вскрыть всю безобразность нечистых на руку чиновников.
Особая роль в произведении отводится авторским ремаркам. «Замечания для господ актеров» дают характеристику персонажей, выражая свое отношение открыто, либо завуалировано через портретные описания. Для них также характерна ирония.
Положительного героя в свою комедию Гоголь не ввел намеренно. В «Ревизоре» в качестве положительного начала воплощается высокий нравственный идеал автора, основа его сатиры – смех. Как ни печально, жизнь доказывает, что не бывает такого ревизора, которого невозможно было бы подкупить. Время идет, а созданная Гоголем комедия по-прежнему не теряет своей актуальности