Денис Иванович Фонвизин (1745 — 1792) – писатель, драматург, родился в дворянской московской семье.
Начальное образование в биографии Фонвизина было получено дома. Затем он обучался в гимназии при университете Москвы, после ее – на философском факультете университета. Первые произведения Фонвизина были написаны в студенчестве. Тогда же, увидев театральную постановку пьесы Гольберга, увлекся его творчеством, перевел множество его басен.
В 1762 году писатель поселяется в Петербурге, где работает в Коллегии иностранных дел (с 1769 – секретарь руководителя), секретарем кабинет-министра (1763 — 1769). Сатирический образ Фонвизина проявляется в произведениях «Бригадир», «Послание к слугам моим». Для Фонвизина комедии являются с иронией описать окружающий мир. Он по праву считается основоположником бытовых комедий в России.
Одно из лучших произведений Фонвизина «Недоросль» было написано после Пугачевского бунта. В нем автор отображает свое видение причин русских бедствий (крепостное право). В 1772 году в своей биографии Денис Иванович Фонвизин уходит в отставку, посвящает себя литературе, путешествует.
После публикаций 1783 года рассказы Фонвизина запрещаются к печати. Но даже тяжело больным он продолжает писать. 1 декабря 1792 года Денис Фонвизин скончался
Трагедія Шекспіра « Ромео і Джульєтта » вважається самої сумної і прекрасною історією кохання у світовій літературі. Двоє молодих людей , пристрасних і чистих серцем , не можуть з’єднати свої життя через те , що їх сім’ї перебувають у давній ворожнечі . Двоє закоханих , готових заради своєї любові на неймовірні вчинки , і трагічний фінал – фатальний збіг обставин , що викликає у читачів сльози і розуміння того , як забобони можуть погубити життя людини. Крім того , прекрасний легкий склад п’єси ( хоч я читав його тільки в перекладах) , доречний гумор , яскраві другорядні персонажі роблять твір настільки улюбленим через сторіччя після написання .
Раніше я дуже не любив цю п’єсу. Я готовий був визнати її незаперечні достоїнства – витонченість форми і красу мови Шекспіра , але сюжет мені зовсім не подобався. Не тільки тому , що все закінчується погано. Просто персонажі п’єси протягом усього дійства ведуть себе якось неприродно і безглуздо , грають своїм життям і благополуччям . Почуття Ромео і Джульєтти якісь перебільшені і ніби засліплюють їх. Хіба це «хороша» любов , яка застилає весь світ ? Якось мені не віриться в це.
Потім я почитав про цю трагедію і дізнався , що сюжет цей дуже давній – про двох юних коханців , що вмирають тому, що їм не дозволили бути разом. І що раніше люди дійсно одружилися в такому ранньому віці. До Шекспіра кілька авторів використовували його , а Шекспір просто переробив його по -своєму. І тоді я знову здивувався його великому талантові , завдяки якому така банальна загалом- то ситуація перетворилася на прекрасну історію чистої всепоглинаючої любові , що чіпає серця людей до цих пір і буде чіпати надалі.
Денис Иванович Фонвизин (1745 — 1792) – писатель, драматург, родился в дворянской московской семье.
Начальное образование в биографии Фонвизина было получено дома. Затем он обучался в гимназии при университете Москвы, после ее – на философском факультете университета. Первые произведения Фонвизина были написаны в студенчестве. Тогда же, увидев театральную постановку пьесы Гольберга, увлекся его творчеством, перевел множество его басен.
В 1762 году писатель поселяется в Петербурге, где работает в Коллегии иностранных дел (с 1769 – секретарь руководителя), секретарем кабинет-министра (1763 — 1769). Сатирический образ Фонвизина проявляется в произведениях «Бригадир», «Послание к слугам моим». Для Фонвизина комедии являются с иронией описать окружающий мир. Он по праву считается основоположником бытовых комедий в России.
Одно из лучших произведений Фонвизина «Недоросль» было написано после Пугачевского бунта. В нем автор отображает свое видение причин русских бедствий (крепостное право). В 1772 году в своей биографии Денис Иванович Фонвизин уходит в отставку, посвящает себя литературе, путешествует.
После публикаций 1783 года рассказы Фонвизина запрещаются к печати. Но даже тяжело больным он продолжает писать. 1 декабря 1792 года Денис Фонвизин скончался
Раніше я дуже не любив цю п’єсу. Я готовий був визнати її незаперечні достоїнства – витонченість форми і красу мови Шекспіра , але сюжет мені зовсім не подобався. Не тільки тому , що все закінчується погано. Просто персонажі п’єси протягом усього дійства ведуть себе якось неприродно і безглуздо , грають своїм життям і благополуччям . Почуття Ромео і Джульєтти якісь перебільшені і ніби засліплюють їх. Хіба це «хороша» любов , яка застилає весь світ ? Якось мені не віриться в це.
Потім я почитав про цю трагедію і дізнався , що сюжет цей дуже давній – про двох юних коханців , що вмирають тому, що їм не дозволили бути разом. І що раніше люди дійсно одружилися в такому ранньому віці. До Шекспіра кілька авторів використовували його , а Шекспір просто переробив його по -своєму. І тоді я знову здивувався його великому талантові , завдяки якому така банальна загалом- то ситуація перетворилася на прекрасну історію чистої всепоглинаючої любові , що чіпає серця людей до цих пір і буде чіпати надалі.