Сочинение на тему : Кого можно назвать патриотом ( по сказу Левша Н. С. Лескова ) 1.Вступление. Что такое патриотизм? Как это понятие связано со сказом Н.С. Лескова ? 2.Основная часть. Кого можно назвать патриотом ? а) можно ли назвать патриотом Александра 1? Почему? б) можно ли назвать патриотом Николая 1? Почему? в) Можно ли назвать патриотом атамана Платова? Почему? г) Можно ли назвать патриотом левшу ? Почему ? 3. Вывод.
Нещодавно на уроці світової літератури ми прочитали чудовий твір Льюіса Керролла “Аліса в країні Чудес”. У ньому розповідається про пригоди дівчинки у казковій країні. Аліса була дуже допитливою. Любила дізнаватись про щось нове. Тому дивний кролик зацікавив дівчинку. Вона була розумною, ввічливою і чемною. Інколи їй ставало дуже нудно. Тоді дівчинка бралась до нової справи. Особливо мене захоплює те, що вона була життєрадісною, не втрачала віри у свої сили. Здивуванню її не було меж, адже навколо відбувалося стільки незрозумілих речей. Аліса була надзвичайно товариською. Швидко знаходила з усіма спільну мову. Міркувала часто вголос. Відкрила для себе багато такого, над чим не замислювалась раніше. Зрозуміла, що “є загадки, на які нема відгадки”, “думати та казати – це далеко не одне й те саме”, “щоб отримати відповідь, треба ставити правильні запитання”. Аліса любила тварин. Сумувала за своєю улюбленицею Діною. Пригоди Аліси в країні Чудес просто неймовірні. Я раджу усім прочитати цей твір.
Ще за життя драматурга п'єси Генріка Ібсена були визнані новаторськими, а їх автора називали творцем справжньої реалістичної драми, яка у своїй основі завжди трагічна. Ібсен, створюючи аналітичну драму, розкриває глибинну трагічність і жорстокість дійсності, приховану під зовнішнім благополуччям, а також здатність вольової людини протистояти обставинам. У драмах Ібсена перед читачем і глядачем постають не виняткові люди і події і не ті персонажі, які виступають "рупором ідеї автора", а звичайні люди зі своїми проблемами і пристрастями, достоїнствами і вадами, які живуть в характерних для своєї епохи умовах. Саме завдяки цьому драматургія Ібсена мала такий відгомін як у Норвегії, так і в усьому світі.
У п'єсі "Ляльковий дім", написаній 1879 року, відбувається повний перехід драматурга до нової, реалістичної драми. Ця п'єса була сприйнята передусім як твір, написаний на захист жіночої емансипації. Але для самого Ібсена суть його п'єси полягає не лише в цьому: у "Ляльковому домі" порушує центральне для нього питання про звільнення людини взагалі, про створення особистості.
На перший погляд, Нора, героїня "Лялькового дому", — лише лялечка, життєрадісна "білочка", господиня тихого й охайного будиночка, що нагадує ляльковий. Чоловік Нори, Торвальд Хельмер, сприймає її не як рівну собі особистість, а як іграшку-"жайворонка", "лялечку". За вісім років, прожитих разом, Торвальд жодного разу не говорив із Норою серйозно. У ставленні Торвальда до дружини показовим є також епізод, коли він веде Нору з маскараду відразу після тарантели, щоб "зберегти ефект", створений нею. Головне для Торвальда — щоб Нора "грала" за його правилами. Нора не виховує дітей, а грає з ними, ніби продовжуючи гратися ляльками; вона оточена майже іграшковими предметами (не випадково у першій дії п'єси Нора прикрашає різдвяну ялинку).