Семья Гуськовых жила в деревне Атамановка, находившейся у реки Ангары. Настена была сиротой. После смерти матери девушка устроилась работать в колхоз, где и познакомилась с Андреем Гуськовым. Они быстро поженились и переехали в Атамановку. Девушка «кинулась в замужество, как в воду, – без лишних раздумий». У свекрови Семеновны «характер выказался несладкий», но с годами женщина ворчала на невестку все меньше. Свекровь болела, поэтому Настена «почти одна везла на себе хозяйство».
За четыре года семейной жизни у Андрея и Настены не было детей. Как-то мужчина начал сильно попрекать жену за бездетность. Настена ответила, «что неизвестно еще, кто из них причина», и Андрей избил ее до полусмерти.
Началась война, Гуськова взяли в первые же дни. «Андрей долго воевал удачно», но был ранен, попал в госпиталь. Находясь в госпитале, прислал письмо, что скоро приедет в отпуск. Однако поздней осенью пришла весточка, что его сразу после госпиталя отправят обратно на фронт.
Перед рождеством в Атамановку приехали председатель сельсовета и участковый милиционер: они искали пропавшего Андрея.
Акутаґава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Рюносуке народився, коли батькові було 42 роки, а матері —33. За давнім японським звичаєм, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом усиновили.
У 1910 році майбутній письменник закінчив токійську муніципальну середню школу.
У 1913 році вступив на відділення англійської літератури філологічного факультету Токійського університету, де разом з друзями видавав літературний журнал «Течія нових думок», розвиваючи літературну течію «неореалізм». Там же була опублікована дебютна розповідь «Старий» (1914).
Популярність принесли розповіді з життя середньовічної Японії: «Ворота Расемон» (1915), «Ніс» (1916), «Муки пекла» (1918) та інші.
Після закінчення університету в грудні 1916 року Акутаґава отримує посаду викладача англійської мови в Військово-морській школі.
Акутаґава став майстром оповідань і повістей, в яких у саркастичному стилі він описував людський егоїзм та марноту життя.
У збірках «Расьомон» (1917), «Тютюн і диявол» (1917), «Ляльковод» (1919) значне місце займають проблеми моралі, релігії, взаємовідносин між життям та мистецтвом. Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму («Генерал», 1922; «Момотаро», 1924) та сучасного авторові суспільства.
Акутаґава наклав на себе руки 24 липня 1927, прийнявши смертельну дозу вероналу. Про справжню причину його смерті нічого не відомо.
Семья Гуськовых жила в деревне Атамановка, находившейся у реки Ангары. Настена была сиротой. После смерти матери девушка устроилась работать в колхоз, где и познакомилась с Андреем Гуськовым. Они быстро поженились и переехали в Атамановку. Девушка «кинулась в замужество, как в воду, – без лишних раздумий». У свекрови Семеновны «характер выказался несладкий», но с годами женщина ворчала на невестку все меньше. Свекровь болела, поэтому Настена «почти одна везла на себе хозяйство».
За четыре года семейной жизни у Андрея и Настены не было детей. Как-то мужчина начал сильно попрекать жену за бездетность. Настена ответила, «что неизвестно еще, кто из них причина», и Андрей избил ее до полусмерти.
Началась война, Гуськова взяли в первые же дни. «Андрей долго воевал удачно», но был ранен, попал в госпиталь. Находясь в госпитале, прислал письмо, что скоро приедет в отпуск. Однако поздней осенью пришла весточка, что его сразу после госпиталя отправят обратно на фронт.
Перед рождеством в Атамановку приехали председатель сельсовета и участковый милиционер: они искали пропавшего Андрея.
Подробнее: https://obrazovaka.ru/books/rasputin/zhivi-i-pomni
Акутаґава Рюноске біографія коротко
Акутаґава Рюноске народився 1 березня 1892 року в Токіо. Його початковим прізвищем було Сінбара. Рюносуке народився, коли батькові було 42 роки, а матері —33. За давнім японським звичаєм, коли батькам було за тридцять років, то це вважалось поганою прикметою для дитини. Тому батьки віддали його на виховання в будинок старшої сестри матері, яка хоча і була заміжня, але дітей не мала. Згодом мати хлопця тяжко захворіла, втративши глузд, тому його виховували у домі дядька матері, де згодом усиновили.
У 1910 році майбутній письменник закінчив токійську муніципальну середню школу.
У 1913 році вступив на відділення англійської літератури філологічного факультету Токійського університету, де разом з друзями видавав літературний журнал «Течія нових думок», розвиваючи літературну течію «неореалізм». Там же була опублікована дебютна розповідь «Старий» (1914).
Популярність принесли розповіді з життя середньовічної Японії: «Ворота Расемон» (1915), «Ніс» (1916), «Муки пекла» (1918) та інші.
Після закінчення університету в грудні 1916 року Акутаґава отримує посаду викладача англійської мови в Військово-морській школі.
Акутаґава став майстром оповідань і повістей, в яких у саркастичному стилі він описував людський егоїзм та марноту життя.
У збірках «Расьомон» (1917), «Тютюн і диявол» (1917), «Ляльковод» (1919) значне місце займають проблеми моралі, релігії, взаємовідносин між життям та мистецтвом. Для новел останнього періоду (двадцяті роки) дедалі більше характерними стають критика мілітаризму («Генерал», 1922; «Момотаро», 1924) та сучасного авторові суспільства.
Акутаґава наклав на себе руки 24 липня 1927, прийнявши смертельну дозу вероналу. Про справжню причину його смерті нічого не відомо.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/akutagava-ryunoske-biografiya-skorocheno
Объяснение: