Сочинение
левша-народный герой. 1)вступление почему рассказ н.с.лескова можно назвать сказом?
ii2) основная часть. левша-народный герой.
а)портрет.
б)одежда.
2)левша-тульский мастер.
a)намётанный глаз
б)смекалка
в)трудолюбие и усидчивость
г)талантливость
3)верность отчеству и преданность.
4)скромность.
iii трагическая судьба мастера в россии 19 века.
Беглеца долго искали, и как сложилась его дальнейшая судьба - неведомо. Рискнем предположить, что даже Пушкин пребывал в неведении, что в конце концов стало с реальным Островским-Дубровским. Ведь в одном из вариантов повести поэт намеревался благополучно женить своего героя на Маше Троекуровой, «наградить» молодую чету ребенком, перевезти их в Москву. Продолжать же семейную идиллию в мире и согласии помешал донос форейтора – бывшего члена шайки Дубровского.
У Пушкина же повесть заканчивается такими словами: «…грозные посещения, пожары и грабежи прекратились, дороги стали свободны. По другим известиям узнали, что Дубровский скрылся за границу».
Пушкин в октябре 1832 года начал работу над повестью и закончил ее первые две части к январю 1833 года. «История Пугачева», а затем «Капитанская дочка» надолго отвлекли автора и помешали ему закончить «Дубровского». Повесть долго оставалась незаконченной и была напечатана только в 1841 году.
Объяснение:
УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
1. Софіївський собор
2. Дзвіниця
3. Будинок митрополита
4. Трапезна
5. Братський корпус
6. Бурса
7. Консисторія
8. Південна в'їзна башта
9. Брама Заборовського
10. Келії
11. Меморіальний знак на честь бібліотеки XI ст.
12. Каса музею
13. Кіоск сувенірів
Пам'ятки архітектури
Інші будівлі
Маршрут екскурсії
Теги: план Софії Київської, Софія Київська план заповідника, Софіївський музей
пересказ:
Земля наших предків напрочуд багата. Це й прекрасна природа, й плодючі чорноземи, зрештою, ще й творчий потенціал нашого народу. Недарма ми, нащадки тисячоліття історії України, отримали у спадок стільки природних та рукотворних скарбів від пращурів. Один з них – це собор Софія Київська, що розташований у центрі нашої столиці.
Софія Київська або Софійський собор – це одна з найдавніших пам'яток української архітектури та монументального живопису ХІ-ХVІІІ століть. Народилася вона ще за часів існування Київської Русі, але упродовж століть зазнавала змін: як оновлень, так і руйнації. Собор як головний храм держави був свого часу духовним та політичним центром. У його стінах відбувалися найвизначніші урочистості: сходження на великокняжий престол, прийняття послів. Тут затверджували навіть політичні угоди. У соборі велося літописання, були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа.
Зовні проста, а в середині розкішна споруда уособлює ідеал людини, як його бачили архітектори тих часів. Без зайвих оздоб та кричущих прикрас, адже людина за християнським віруванням має піклуватися передусім про внутрішню красу. Білі стіни собору приховують неймовірної складності та виняткової краси фрески й мозаїки.
Фрески зображують різноманітні біблійні сюжети, а мозаїки – найбільш шанованих постатей християнства. Особливо вражає шестиметрова мозаїка із зображенням Богоматері. Її постать міниться тисячами відтінків численних шматочків смальти, старанно дібраних працьовитою рукою майстра. Також у техніці мозаїки виконані зображення Христа та Марка Євангеліста, воїна княжої доби, який захищав віру й державу від загарбників.
Довгою і складною є історія Софії Київської, так само, як і історія нашої країни. І коли золота поверхня бань сліпуче виблискує у променях вечірнього сонця, а небесна блакить міниться у рожевому серпанкові, усвідомлюєш, який скарб перед тобою, і як важливо зберегти його для наступних поколінь.
Мозаїки та фрески Cофіївського Собору
Віртуальний тур по территорії заповідника
__
Національний