со Охарактеризуйте героев: Катерину Петровну и Настю из этого текста
Он выходил, осторожно прикрыв дверь, а Катерина Петровна начинала тихонько плакать. Ветер свистел за окнами в голых ветвях, сбивал последние листья. Керосиновый ночник вздрагивал на столе. Он был, казалось, единственным живым существом в покинутом доме, – без этого слабого огня Катерина Петровна и не знала бы, как дожить до утра.
Ночи были уже долгие, тяжелые, как бессонница. Рассвет все больше медлил, все запаздывал и нехотя сочился в немытые окна, где между рам еще с года лежали поверх ваты когда-то желтые осенние, а теперь истлевшие и черные листья.
Настя, дочь Катерины Петровны и единственный родной человек, жила далеко, в Ленинграде. Последний раз она приезжала три года назад.
Катерина Петровна знала, что Насте теперь не до нее, старухи. У них, у молодых, свои дела, свои непонятные интересы, свое счастье. Лучше не мешать. Поэтому Катерина Петровна очень редко писала Насте, но думала о ней все дни, сидя на краешке продавленного дивана так тихо, что мышь, обманутая тишиной, выбегала из-за печки, становилась на задние лапки и долго, поводя носом, нюхала застоявшийся воздух.
Писем от Насти тоже не было, но раз в два-три месяца веселый молодой почтарь Василий приносил Катерине Петровне перевод на двести рублей. Он осторожно придерживал Катерину Петровну за руку, когда она расписывалась, чтобы не расписалась там, где не надо.
Василий уходил, а Катерина Петровна сидела, растерянная, с деньгами в руках. Потом она надевала очки и перечитывала несколько слов на почтовом переводе. Слова были все одни и те же: столько дел, что нет времени не то что приехать, а даже написать настоящее письмо.
Катерина Петровна осторожно перебирала пухлые бумажки. От старости она забывала, что деньги эти вовсе не те, какие были в руках у Насти, и ей казалось, что от денег пахнет Настиными духами.
хух на
Объяснение:
Акакій Акакійович Башмачкін – головний герой повісті М. В. Гоголя «Шинель», бідний титулярний радник в департаменті Петербурга. Це був одинокий, принижений долею і оточуючими чиновник, при цьому володіє серцем і почуттями. У його оточенні повно жорстоких і безсердечних людей, які часто ображають його, через що здаються незначними. За описом Гоголя, Башмачкін – людина бідна, непримітна і пересічна. Ніхто не пам’ятає навіть, як він на роботу поступив. Зовні це низенький чоловік, трохи рудуватий і підсліпуватий, з лисиною на лобі і зморшками на щоках. Йому відведена роль переписувача документів, що він робить з великим задоволенням. По суті, він беззаперечно виконує вказівки начальства і особливо замислюватися над чим-небудь йому не доводитися. Його робота не вимагає навіть елементарної кмітливості. А коли йому пропонують якесь завдання зі змістом, він починає сильно хвилюватися. Одного разу йому було запропоновано невелике підвищення, але він від нього відмовився від боязкості і невпевненості в своїх силах.dovidka.biz.ua Духовне життя цього героя також обмежене. Замовляючи нову шинель, він не шукає розкоші, а всього лише хоче захистити себе від холоду і бути на роботі у відповідній формі. З того моменту, як він звернувся до кравця Петровича, думки про нову шинель стали сенсом його існування. Тепер він менше їв, менше вживав чаю, не палив свічки по вечорах, не носив білизну пралі, а тому вдома ходив в одному і тому ж халаті. І все це заради того, щоб зібрати грошей на шинель. Навіть обличчя його починало світитися від цих думок, з’явився блиск в очах. З появою шинелі з теплою підкладкою і хутряним коміром, Башмачкін зовсім змінився. Його колеги в честь цього навіть влаштували свято. На жаль, це був єдиний день, коли герой ходив у своїй обновці. У той же вечір на нього напали грабіжники і зняли шинель. Коли Акакій Акакійович звернувся до будочника за до той тільки відмахнувся від нього. Так вчинив і приватний пристав, до якого він пішов на наступний день. Але, мабуть, найгірше вчинив той, кого позаочі називали «значна особа». Якщо раніше він був у приятельських стосунках з цією особою, то тепер той обіймав високий пост і намагався здаватися якомога більш «значним». З усією строгістю в обличчі і голосі він відчитав Акакія Акакійовича і нагрубив йому. У той же день Башмачкін перемерз на вулиці в своїй старій, зубожілій шинелі і застудився. Через кілька днів він помер, але став примарою біля мосту і відбирав у перехожих шинелі. В один з вечорів він напав на свого знайомого високопоставленого чиновника і з нього теж стягнув шинель. З тих пір «значна особа» нікому не грубить. Та й мрець перестав з’являтися біля мосту. Події повісті показують, що герой не бажав нікому зла і був гідною людиною, однак в силу своєї слабохарактерності прожив «маленьке» і нікчемне життя. Риси характеру: непримітний,добрий, закомплексований, невпевнений у собі, смиренний, всього боїться, не може за себе постояти, покірний долі, не схильний до протесту, має занижену самооцінку. Трагедія Акакія Акакійовича: відсутність розуміння, співчуття, втрата матеріальної речі (шинелі), моральне приниження, приниження людської гідності
Джерело: https://dovidka.biz.ua/shinel-harakteristika-bashmachkina/
1) 1809, 20 марта (1 апреля) – родился в местечке Великие Сорочинцы Миргородского уезда Полтавской губернии.
1821–1828 – учеба в Нежинской гимназии высших наук.
1828 – переезд в Петербург. Издает под псевдонимом В.Алов романтическую поэму "Ганс Кюхельгартен".
1829 – путешествие морем в Любек.
1830 – в журнале "Отечественные записки" П.П.Свиньина напечатан "Вечер накануне Ивана Купала".
1830–1831 – сближение с В.А.Жуковским, А.С.Пушкиным, что оказывает влияние на его судьбу и литературную деятельность.
1831–1832 – выход в свет 1-й и 2-й частей "Вечеров на хуторе близ Диканьки".
1831–1835 – преподаватель истории в Патриотическом институте.
1834–1835 – должность адъюнкта на кафедре истории в Петербургском университете.
1834 – избран в действительные члены Общества любителей российской словесности при Московском университете.
1835 – напечатаны "Арабески" и "Миргород".
1835–1842 – работа над поэмой "Мертвые души".
1836, январь – завершена работа над комедией "Ревизор". 19 апреля – премьера в Петербурге в Александринском театре; 25 мая – премьера в Малом театре в Москве. После постановки комедии "Ревизор" Гоголь уезжает за границу.
1842 – напечатан первый том "Мертвых душ" с изменением названия на "Похождения Чичикова, или Мертвые души". Напечатана повесть "Шинель".
1848 – паломничество в Иерусалим.
1851, 5 ноября – читает комедию "Ревизор" в Москве в доме Талызина.
1852, в ночь на 13 февраля – сожжена рукопись II тома "Мертвых душ".
1852, 21 февраля (4 марта) – умер в Москве. В 1931 году останки Гоголя перезахоронены на Новодевичьем кладбище.