Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Мой любимый детский писатель-Эдуард Успенский. Я люблю этого писателя за то, что он пишет смешные и интересные рассказы и о жизни людей , и о животных.
Мне очень понравились его рассказы «Про Веру и Анфису», «Дядя Фёдор, пёс и кот», «Крокодил Гена и его друзья».
В рассказе « Про Веру и Анфису»есть очень смешные моменты, читая которые невозможно оторваться. Мне больше всего запомнилось, как обезьянку ( т. е. Анфису) повели в садик, она залезла в бассейн с утюгом , потом посыпала умывальник зубным порошком и и многие другие истории.
Любимых героев у меня много : это Гена, Чебурашка, дядя Фёдор, кот и пёс, Вера и Анфиса. Они все очень смешные и интересные.
В книге « Дядя Фёдор, кот и пёс» есть глава «Хмель цветов». Там происходили невероятные события. Кот Матроскин напоил молоком почтальона Печкина, потом начал танцевать с коровой, дядя Фёдор позвонил на скорую приехала скорая и забрала Печкина в больницу.
Я советую друзьям прочитать рассказы Эдуарда Успенского, потому что они смешные и интересные, а смех продлевает жизнь и интереснее читать ,чем слушать собеседника
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Сочинение «Мой любимый детский писатель».
Мой любимый детский писатель-Эдуард Успенский. Я люблю этого писателя за то, что он пишет смешные и интересные рассказы и о жизни людей , и о животных.
Мне очень понравились его рассказы «Про Веру и Анфису», «Дядя Фёдор, пёс и кот», «Крокодил Гена и его друзья».
В рассказе « Про Веру и Анфису»есть очень смешные моменты, читая которые невозможно оторваться. Мне больше всего запомнилось, как обезьянку ( т. е. Анфису) повели в садик, она залезла в бассейн с утюгом , потом посыпала умывальник зубным порошком и и многие другие истории.
Любимых героев у меня много : это Гена, Чебурашка, дядя Фёдор, кот и пёс, Вера и Анфиса. Они все очень смешные и интересные.
В книге « Дядя Фёдор, кот и пёс» есть глава «Хмель цветов». Там происходили невероятные события. Кот Матроскин напоил молоком почтальона Печкина, потом начал танцевать с коровой, дядя Фёдор позвонил на скорую приехала скорая и забрала Печкина в больницу.
Я советую друзьям прочитать рассказы Эдуарда Успенского, потому что они смешные и интересные, а смех продлевает жизнь и интереснее читать ,чем слушать собеседника