скласти міні-твір з одним із фразеологізмів "Ахіллесова п'ята", "Троянський кінь", "яблуко розбрату", "Ти на завжди береш на себе відповідальність за тих, кого приручив", "Варто судити не за словами а за справами", " Ніщо не вартує нам так дешево і не цінується так дорого, як ввічливість", "Стараність-запорука успіху".
І. Вступ
ІІ.Розробки уроків з теми «Жуль Верн «П»ятнадцятирічний капітан»
Урок №1
Тема. Жуль Верн - автор пригодницьких науково - фантастичних творів
Урок №2
Тема. Уславлення сили людського характеру в романі Ж. Верна «П'ятнадцятирічний капітан ».
Урок №3
Тема. Образ Діка Сенда – п”ятнадцятирічного капітана
Урок №4
Тема. Образ Геркулеса в романі Жуля Верна “П”ятнадцятирічний капітан”
Урок №5
Тема: Засудження рабства в романі Ж.Верна „П’ятнадцятирічний капітан”.
Урок №6
Тема.Романтика подорожей у романі Ж.Верна «П»ятнадцятирічний капітан»
Урок №7
Тема: Велич науки і знань, людяність і безкорисливість відважних мандрівників у романі Жуля Верна „П’ятнадцятирічний капітан”.
Урок №8
Тема. Розвиток зв»язного мовлення.Письмовий твір за романом Жуля Верна «П»ятнадцятирічний капітан»
Урок №9
Тема.Контрольна робота за романом Жуля Верна «П»ятнадцятирічний капітан»
ІІІ. Сценарій проведення позакласного заходу за творчістю Жуля Верна. Гра «Щасливий випадок»
Лес вокруг Малинки был очень старый и такой густой, что сколько его ни рубили, он по-прежнему окружал деревушку плотной стеной. Казалось, вот-вот сдвинется, нагнётся и прикроет низенькие избушки мохнатыми лапами, словно их тут и не было.
Малинка-деревня огородами спускалась к Малинке-реке, узенькой и неглубокой. А за деревней, по ту сторону речки, начиналось заросшее лесом моховое болото, и тянулось оно неведомо куда. Густой мох стлался по нему и колыхался, как качели под ногами, если кому пришло бы в голову ступить на него. Но таких смельчаков давно не находилось. Известно было, что пройти по болоту можно только по примеченным тропинкам, а сбиться с тропинки — верная смерть: мох прорвётся и сомкнётся уже над головой человека, заглушая его смертный крик. Называлось это болото «Андрюшкина топь».
Кто такой был Андрюшка, когда и почему поселился он в таком страшном месте — этого не помнили даже самые древние старики Малинки. Известно было только, что где-то в середине топи есть остров и на нём избушка, выстроенная самим Андрюшкой. Но дорогу к острову знал один Андрюшка и эту тайну унёс с собой.