Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
ответ: Я живу в стране с очень древней историей и уникальной природой. Здесь, среди гор и пустынь, жил и закалялся в испытаниях гордый и сильный народ. По территории Узбекистана веками проходил Великий Шелковый путь, связывавший два разных мира, две разных цивилизации. Конечно, я имею в виду Европу и Азию. Великим Шелковым путем путешествовали ткани, пряности, драгоценные камни. И, конечно, знания. Знания, открытия науки и техники передавались через огромные расстояния.
Когда-то древний узбекский город Самарканд был сожжен воинами Чинхисхана в ответ на сопротивление ему горожан. Но уже через два-три столетия город отстроился. Другой завоеватель, Тимур, назначил его своей столицей.
Не зря узбекский народ сформировался гостеприимным, приветливым. Здесь всегда принимали приезжих, каким бы ветром их не принесло. Множество людей разных национальностей переселились на узбекские земли во времена Советского Союза. Кто-то был вынужден перебраться сюда во время сталинских репрессий, кого-то выслали насильно. Множество русских и украинцев приехали в республику заниматься построением промышленности. Теперь Узбекистан может гордиться сталелитейной, золотодобывающей, автомобильной промышленностью. Единственный завод авиастроения в Центральной Азии находится тоже в Узбекистане. Страна также активно добывает газ. На мировой экономической арене Узбекистан – владелец обширных нетронутых еще месторождений нефти и газа, месторождений урановых руд. А еще крупный производитель хлопка.
Узбекистан – особая страна. Здесь чтят многовековые традиции, очень привязаны к семье, своим близким, родителям и детям. Страна меняется, теперь у нас меньше рожают детей, меньше занимаются исконной верховой ездой, все больше по машинам. Развиваются Интернет и другие информационные технологии. Но душистые узбекские чай, плов и курага остаются в каждом доме страны, ждут гостей, родственников, ближних и дальних. Меняются только рецепты, душа Узбекистана остается прежней.
Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
ответ: Я живу в стране с очень древней историей и уникальной природой. Здесь, среди гор и пустынь, жил и закалялся в испытаниях гордый и сильный народ. По территории Узбекистана веками проходил Великий Шелковый путь, связывавший два разных мира, две разных цивилизации. Конечно, я имею в виду Европу и Азию. Великим Шелковым путем путешествовали ткани, пряности, драгоценные камни. И, конечно, знания. Знания, открытия науки и техники передавались через огромные расстояния.
Когда-то древний узбекский город Самарканд был сожжен воинами Чинхисхана в ответ на сопротивление ему горожан. Но уже через два-три столетия город отстроился. Другой завоеватель, Тимур, назначил его своей столицей.
Не зря узбекский народ сформировался гостеприимным, приветливым. Здесь всегда принимали приезжих, каким бы ветром их не принесло. Множество людей разных национальностей переселились на узбекские земли во времена Советского Союза. Кто-то был вынужден перебраться сюда во время сталинских репрессий, кого-то выслали насильно. Множество русских и украинцев приехали в республику заниматься построением промышленности. Теперь Узбекистан может гордиться сталелитейной, золотодобывающей, автомобильной промышленностью. Единственный завод авиастроения в Центральной Азии находится тоже в Узбекистане. Страна также активно добывает газ. На мировой экономической арене Узбекистан – владелец обширных нетронутых еще месторождений нефти и газа, месторождений урановых руд. А еще крупный производитель хлопка.
Узбекистан – особая страна. Здесь чтят многовековые традиции, очень привязаны к семье, своим близким, родителям и детям. Страна меняется, теперь у нас меньше рожают детей, меньше занимаются исконной верховой ездой, все больше по машинам. Развиваются Интернет и другие информационные технологии. Но душистые узбекские чай, плов и курага остаются в каждом доме страны, ждут гостей, родственников, ближних и дальних. Меняются только рецепты, душа Узбекистана остается прежней.