Нестор-літописець – визначна людина для Київської Русі. Жив він на території сучасної України у 10-11 столітті. Точні роки його народження та смерті невідомі, бо достовірних пам'яток того часу залишилося не так вже і багато.
Основним напрямом його діяльності, як можна здогадатися, виходячи з ім’я – це написання літописів. Крім того, він відзначився у руській історії ще й як агіограф, тобто людина, що описувала життя святих.
Насправді, він був ченцем, тобто відмовився від радощів плоті для визволення власної душі. Нестор досяг великих чеснот
на поприщі монаха, але цього йому було мало. Основною ціллю для нього було – звільнитися від тілесних кайданів, щоб стати справді достойним служіння Богу.
Як би там не було, але книжна справа була для нього найважливішою. За його власним виразом, саме книги можуть навчити людину мудрості, та привести до покаяння. Читання книг Нестор зводив до розмови з Богом або його земними поплічниками – святими. Звісно, мова ішла саме про церковні книжки, і ні про що інше.
Название чеховского рассказа «Хамелеон» вошло в русскую литературу как обозначение человека беспринципного, готового с легкостью менять свои взгляды и убеждения в зависимости от обстоятельств. В сатирическом рассказе Чехова традиционно используются говорящие фамилии героев (Очумелов, Хрюкин), а весь конфликт разворачивается вокруг выяснения вопроса, чья собака укусила мастера Хрюкина. Отношение Очумелова к вышестоящим, его добровольное пресмыкательство перед властью – это проблема нравственная. Очумелов смешон своей угодливостью, своей безграмотной речью, но он страшен как представитель системы, строго определившей иерархию взаимоотношений между людьми. Чехов показывает это одной деталью: Очумелов идет «в новой шинели и с узелком в руке», а за ним городовой несет «решето с конфискованным крыжовником». Так создается замкнутый круг порочных взаимоотношений: новая шинель позволяет конфисковывать, обогащаться, утверждать материальное благосостояние. Очумелову – свое, генералу – генеральское. Кстати, Хрюкин, узнав, чья это собака, тоже не слишком-то протестует, признавая тем самым свое бессилие. Сложившиеся стереотипы общественных взаимоотношений, представление о «порядке» невозможно разрушить, а люди, убежденные в этом, - рабы в душе своей, не обладающие ни внутренней свободой, ни возможностями для духовного развития. Сатирический рассказ А. П. Чехова повествует о грустных реалиях современной автору действительности.
Нестор-літописець – визначна людина для Київської Русі. Жив він на території сучасної України у 10-11 столітті. Точні роки його народження та смерті невідомі, бо достовірних пам'яток того часу залишилося не так вже і багато.
Основним напрямом його діяльності, як можна здогадатися, виходячи з ім’я – це написання літописів. Крім того, він відзначився у руській історії ще й як агіограф, тобто людина, що описувала життя святих.
Насправді, він був ченцем, тобто відмовився від радощів плоті для визволення власної душі. Нестор досяг великих чеснот
на поприщі монаха, але цього йому було мало. Основною ціллю для нього було – звільнитися від тілесних кайданів, щоб стати справді достойним служіння Богу.
Як би там не було, але книжна справа була для нього найважливішою. За його власним виразом, саме книги можуть навчити людину мудрості, та привести до покаяння. Читання книг Нестор зводив до розмови з Богом або його земними поплічниками – святими. Звісно, мова ішла саме про церковні книжки, і ні про що інше.
Объяснение:
Название чеховского рассказа «Хамелеон» вошло в русскую литературу как обозначение человека беспринципного, готового с легкостью менять свои взгляды и убеждения в зависимости от обстоятельств. В сатирическом рассказе Чехова традиционно используются говорящие фамилии героев (Очумелов, Хрюкин), а весь конфликт разворачивается вокруг выяснения вопроса, чья собака укусила мастера Хрюкина. Отношение Очумелова к вышестоящим, его добровольное пресмыкательство перед властью – это проблема нравственная. Очумелов смешон своей угодливостью, своей безграмотной речью, но он страшен как представитель системы, строго определившей иерархию взаимоотношений между людьми. Чехов показывает это одной деталью: Очумелов идет «в новой шинели и с узелком в руке», а за ним городовой несет «решето с конфискованным крыжовником». Так создается замкнутый круг порочных взаимоотношений: новая шинель позволяет конфисковывать, обогащаться, утверждать материальное благосостояние. Очумелову – свое, генералу – генеральское. Кстати, Хрюкин, узнав, чья это собака, тоже не слишком-то протестует, признавая тем самым свое бессилие. Сложившиеся стереотипы общественных взаимоотношений, представление о «порядке» невозможно разрушить, а люди, убежденные в этом, - рабы в душе своей, не обладающие ни внутренней свободой, ни возможностями для духовного развития. Сатирический рассказ А. П. Чехова повествует о грустных реалиях современной автору действительности.