Пару тижнів тому я прочитав оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм». Воно мені дуже сподобалося. Дійсно, ті події, які випали на долю 43-річного льотчика Бена та його 10-річного сина Деві, є ні чим іншим, як духовним випробуванням.
Разом з тим, фінал цього твору досить передбачуваний. При цьому я не читав в Інтернеті спойлери та не дивився однойменний фільм.
На початку оповідання Бен вчить Деві правильній посадці літака. Вже тоді я здогадався, що за сюжетом хлопчикові доведеться виконувати функції пілота. І потім моя впевненість тільки зміцнювалася. Наприклад, коли син спитав батька, чи хтось заходить коли-небудь до Акулячої бухти, куди вони прилетіли, а той заперечливо похитав головою. Або коли Бен, нехтуючи всіма правилами безпеки, заманював акул для фотографування. Як він міг так ризикувати своїм життям?! Адже вже не молода, а навчена досвідом людина, на яку покладено відповідальність за сина…
Мене не дивує той факт, що Бен з Деві змогли подолати важке випробування долі та досягти аеродрому Каїра. Правильно сказав лікар-єгиптянин, що вся справа в адреналіні, «у великому нервовому шоці». В екстремальних ситуаціях діями людини керує потужний інстинкт самозбереження. Тому людина здатна проявляти надможливості, щоб використати свій шанс на порятунок.
На мою думку, не можна вважати, що Бен з Деві здійснили героїчний вчинок. Вони врятували не чужі, а власні життя. І зробили це тому, що не мали іншого вибору. Але варто зазначити, що кожен з них — сильна особистість з внутрішнім стрижнем. Звичайно, більшого захоплення заслуговує 10-річний Деві — ще дитина, але вже з твердим чоловічим характером. Саме завдяки цьому характеру недитяче духовне випробування і було успішно пройдено.
6. Данный эпизод является элементом развязки в повести А.С.Пушкина "Капитанская дочка". Он играет важную роль в композиции всего произведения, т.к. в нем решается судьба главных героев - Марии Мироновой и Петра Гринева. В конечном счете, Гринева оправдывают и повесть завершается счастливым для героев концом.
7. Марья Ивановна. Она находится в состоянии сильного волнения: "сердце её сильно билось и замирало", "...с трепетом пошла по лестнице", "она с трудом могла держаться на ногах", "приняла письмо дрожащею рукою и, заплакав, упала к ногам императрицы". В этих строчках читатель чувствует, насколько важен для Маши исход этого дела, как она готова на невозможное, лишь бы своего жениха.
Императрица. Она решает судьбы героев и предстает в образе справедливой и чуткой правительницы. "Государыня ласково к ней обратилась..."; "сказала с улыбкою"; "подняла её и поцеловала"; "Обласкав бедную сироту...". Государыня проявляет материнские чувства по отношению к простой бедной девушке, что показывает её заботу о народе и стремление восстановить справедливость.
Пару тижнів тому я прочитав оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм». Воно мені дуже сподобалося. Дійсно, ті події, які випали на долю 43-річного льотчика Бена та його 10-річного сина Деві, є ні чим іншим, як духовним випробуванням.
Разом з тим, фінал цього твору досить передбачуваний. При цьому я не читав в Інтернеті спойлери та не дивився однойменний фільм.
На початку оповідання Бен вчить Деві правильній посадці літака. Вже тоді я здогадався, що за сюжетом хлопчикові доведеться виконувати функції пілота. І потім моя впевненість тільки зміцнювалася. Наприклад, коли син спитав батька, чи хтось заходить коли-небудь до Акулячої бухти, куди вони прилетіли, а той заперечливо похитав головою. Або коли Бен, нехтуючи всіма правилами безпеки, заманював акул для фотографування. Як він міг так ризикувати своїм життям?! Адже вже не молода, а навчена досвідом людина, на яку покладено відповідальність за сина…
Мене не дивує той факт, що Бен з Деві змогли подолати важке випробування долі та досягти аеродрому Каїра. Правильно сказав лікар-єгиптянин, що вся справа в адреналіні, «у великому нервовому шоці». В екстремальних ситуаціях діями людини керує потужний інстинкт самозбереження. Тому людина здатна проявляти надможливості, щоб використати свій шанс на порятунок.
На мою думку, не можна вважати, що Бен з Деві здійснили героїчний вчинок. Вони врятували не чужі, а власні життя. І зробили це тому, що не мали іншого вибору. Але варто зазначити, що кожен з них — сильна особистість з внутрішнім стрижнем. Звичайно, більшого захоплення заслуговує 10-річний Деві — ще дитина, але вже з твердим чоловічим характером. Саме завдяки цьому характеру недитяче духовне випробування і було успішно пройдено.
6. Данный эпизод является элементом развязки в повести А.С.Пушкина "Капитанская дочка". Он играет важную роль в композиции всего произведения, т.к. в нем решается судьба главных героев - Марии Мироновой и Петра Гринева. В конечном счете, Гринева оправдывают и повесть завершается счастливым для героев концом.
7. Марья Ивановна. Она находится в состоянии сильного волнения: "сердце её сильно билось и замирало", "...с трепетом пошла по лестнице", "она с трудом могла держаться на ногах", "приняла письмо дрожащею рукою и, заплакав, упала к ногам императрицы". В этих строчках читатель чувствует, насколько важен для Маши исход этого дела, как она готова на невозможное, лишь бы своего жениха.
Императрица. Она решает судьбы героев и предстает в образе справедливой и чуткой правительницы. "Государыня ласково к ней обратилась..."; "сказала с улыбкою"; "подняла её и поцеловала"; "Обласкав бедную сироту...". Государыня проявляет материнские чувства по отношению к простой бедной девушке, что показывает её заботу о народе и стремление восстановить справедливость.