«Злочин і кара» можна вважати кримінальних романів, так як в центрі сюжету опиняються злочини, що здійснюються різними особами (Раскольніковим, Свидригайловим, Лужина).
Так як кримінальний фон життя Петербурга представлений Достоєвським як панорамна картина соціальних вдач і проблем, «Злочин і кара» з повним правом можна назвати соціальним романом.
Так як Достоєвський у романі з видатним майстерністю розкриває внутрішній світ персонажів, твір можна назвати психологічним романом.
У «Злочин і кару» багато монологів і діалогів, в яких стикаються різні життєві позиції персонажів, ведуться інтелектуальні суперечки між Раскольниковим і Порфирієм Петровичем, Раскольніковим і Свидригайловим. Кожен герой є носієм, визначеної життєвої позиції, визначеної ідеї, яку він хоче висловити і висловлює. Саме тому роман називають філософським романом, а самого Достоєвського родоначальником цього жанру у світовій літературі.
Крім того, присутність в сюжеті роману лінії розслідування злочину, поява в ньому помилкових версій, складна психологічна боротьба слідчого і злочинця дозволяють поглянути на «Злочин і кара» як на детективний роман
Все ребята мечтают стать взрослыми. Я тоже с ранних лет мечтал об этом. Вот дорасту до дверной ручки, думал я, и стану взрослым. Но шло время, я вырастал из ботинок, мне сделалась мала кровать, а я все не взрослел. Я стал понимать, что дело не в росте. А в чем же? Долгое время не мог ответить на этот вопрос. В первый раз почувствовал себя взрослым, когда маму. Многие годы я не замечал ее усталости, ее переживаний, ее боли. А тут вдруг заметил и маму. Она несла большую тяжелую сумку с картошкой, и я первый раз в жизни подумал: «Ей, наверное, тяжело ». Я вцепился в сумку и понес ее вместе с мамой. Это было очень тяжело, но я вдруг испытал радость от этой тяжести: раз мне тяжело, значит, я здорово маме! Я стал внимательнее и к другим людям. Человек взрослеет не сразу. И каждый взрослеет в разное время, независимо от возраста. Я знаю молодых людей, у которых в кармане паспорт, а они так и не стали взрослыми: когда- то таких называли недорослями. Хорошо ли быть взрослым? Хорошо! А легко ли? Скажу честно: трудно! Ведь взрослый человек должен быть самостоятельным, должен сам принимать решения, совершать поступки, преодолевать трудности, должен отвечать перед людьми за свою жизнь и за жизнь общества. Да, взрослым человеком быть хорошо, даже прекрасно. Но при условии, что жизнь твоя будет наполненной и впереди у тебя будет высокая цель. Такая жизнь не наступает сама собой. Ее человек должен создать только сам. И чем раньше вы это поймете, чем раньше сделаете свои первые самостоятельные шаги, тем больше вам будет сопутствовать удача.
Так як кримінальний фон життя Петербурга представлений Достоєвським як панорамна картина соціальних вдач і проблем, «Злочин і кара» з повним правом можна назвати соціальним романом.
Так як Достоєвський у романі з видатним майстерністю розкриває внутрішній світ персонажів, твір можна назвати психологічним романом.
У «Злочин і кару» багато монологів і діалогів, в яких стикаються різні життєві позиції персонажів, ведуться інтелектуальні суперечки між Раскольниковим і Порфирієм Петровичем, Раскольніковим і Свидригайловим. Кожен герой є носієм, визначеної життєвої позиції, визначеної ідеї, яку він хоче висловити і висловлює. Саме тому роман називають філософським романом, а самого Достоєвського родоначальником цього жанру у світовій літературі.
Крім того, присутність в сюжеті роману лінії розслідування злочину, поява в ньому помилкових версій, складна психологічна боротьба слідчого і злочинця дозволяють поглянути на «Злочин і кара» як на детективний роман