Якщо розглядати вірші поетів і робити порівняння двох письменників, то хотілося б зауважити, що у Пушкіна і Лермонтова є подібності. Подібності їх творчості в тому, що поети з до слова намагалися пробудити людські душі. Автори використовують поезію не для самовираження, вони використовують творчість, щоб висвітлити вади. Для них це зброя за незалежність, зброя для боротьби за свободу і щастя. Їх творчість – це б достукатися до небайдужих. Це люди, яких турбувала доля народу. Це письменники-борці, яким було огидно таке поняття, як рабство
Однак, незважаючи на деякі подібності є і відмінності у творчості Пушкіна і Лермонтова. Це їх світовідчуття, яке вплинуло на їх творчість. Так, творчі роботи Олександра Сергійовича наповнені оптимізмом, твори сповнені надії і світла. У роботах Пушкіна немає трагічного звучання, в той час як у Лермонтова переважає самотність, незадоволеність простежується своєю долею.
Різна і любовна лірика. Здавалося б любов і тема кохання одна, але ось любов Пушкіна відрізняється від любові Лермонтова. Так, на відміну від Лермонтова, в любовній ліриці Олександра Сергійовича немає безвиході, тут тільки особисті переживання. Описані у Пушкіна почуття прекрасні, а печаль, яка також присутня, вона світла. А ось любов у Лермонтова приречена, відчувається лише невіра в щастя.
Обидва письменники часто розмірковували і на таку тему, як значення поета і його творчості. Ці роздуми видно в однойменних віршах під назвою Пророк. Так Пушкін у своєму вірші Пророк показав шлях перетворення звичайної людини, що прагне стати поетом. Він вбачає роль поета в тому, щоб пробуджувати все найкраще в людині. Лермонтов ж у своєму Пророка бачить, що роль поета в суспільстві втрачена. Там лише очі людей, що звернені на поета, а в них вади і злість.
Якщо розглядати вірші поетів і робити порівняння двох письменників, то хотілося б зауважити, що у Пушкіна і Лермонтова є подібності. Подібності їх творчості в тому, що поети з до слова намагалися пробудити людські душі. Автори використовують поезію не для самовираження, вони використовують творчість, щоб висвітлити вади. Для них це зброя за незалежність, зброя для боротьби за свободу і щастя. Їх творчість – це б достукатися до небайдужих. Це люди, яких турбувала доля народу. Це письменники-борці, яким було огидно таке поняття, як рабство
Однак, незважаючи на деякі подібності є і відмінності у творчості Пушкіна і Лермонтова. Це їх світовідчуття, яке вплинуло на їх творчість. Так, творчі роботи Олександра Сергійовича наповнені оптимізмом, твори сповнені надії і світла. У роботах Пушкіна немає трагічного звучання, в той час як у Лермонтова переважає самотність, незадоволеність простежується своєю долею.
Різна і любовна лірика. Здавалося б любов і тема кохання одна, але ось любов Пушкіна відрізняється від любові Лермонтова. Так, на відміну від Лермонтова, в любовній ліриці Олександра Сергійовича немає безвиході, тут тільки особисті переживання. Описані у Пушкіна почуття прекрасні, а печаль, яка також присутня, вона світла. А ось любов у Лермонтова приречена, відчувається лише невіра в щастя.
Обидва письменники часто розмірковували і на таку тему, як значення поета і його творчості. Ці роздуми видно в однойменних віршах під назвою Пророк. Так Пушкін у своєму вірші Пророк показав шлях перетворення звичайної людини, що прагне стати поетом. Він вбачає роль поета в тому, щоб пробуджувати все найкраще в людині. Лермонтов ж у своєму Пророка бачить, що роль поета в суспільстві втрачена. Там лише очі людей, що звернені на поета, а в них вади і злість.