. "Ще з'явиться якийсь головатий і підлатае цивілізацію... Та людина матиме чутливе серце", - наполягав
хтось із черги. Чи може такою людиною стати Том? ( твір "Усмішка"). Чому так вважаете?
(Обсяг відповідей довільний)​ Умоляю

Корабель рятувальники виявили в Малаккській протоці, приблизно в 80 кілометрах від місця його останнього виходу в ефір. В газетах потім було описано моторошне видовище, побачене сходами на судно людьми. Капітан лежав на містку, інші офіцери і матроси - в рульовій і штурманської рубки, в кают-компанії, на своєму робочому місці сидів і мертвий радист, який, очевидно, й подав сигнал лиха. Мертвий був навіть корабельний пес. Морда тварини була оскалена, а на обличчях людей застиг вираз жаху. Але ні у кого на тілі не було ні ран, ні яких-небудь пошкоджень. Напад піратів виключалося, тому як всі цінності виявилися на місці.
І це не єдина катастрофа такого роду в ХХ столітті.У 1955 році в Тихому океані була помічена американська яхта «МВ Еліта» без слідів екіпажу, зате з повним запасом води, їжі і недоторканими рятувальними засобами.
У подібному стані ще через п'ять років в Атлантиці помітили дві британські яхти. У 1970 році загадковим чином зникла команда з англійської суховантажу «Мільтона». У 1973 році потерпіла крах норвезька рибальська «Анна» - були свідки її загибелі з інших судів, які говорили, що екіпаж на палубі був відсутній. Список можна продовжувати...Голос моря
Подібні події відбувалися і до ХХ століття - досить згадати історію зі знаменитою «Марією Челестой». Що стало їх причиною? Відповіді на це питання ніхто дати не може до цих пір. Але ще в 1937 році одну з найбільш розумних версій запропонував радянський гидрофизик Володимир Шулейкін. Проходячи по Карскому моря на гідрографічне судно «Таймир», один з фахівців звернув увагу, що, коли він наближає до вуха куля - зонд, наповнений воднем, то відчуває різкий біль в барабанної перетинки. Відсунув куля - біль пройшла. На цьому ж кораблі знаходився і Володимир Шулейкін. Він зацікавився дивним явищем і незабаром опублікував статтю, в якій доводив, що вітер, що проноситься над гребенями хвиль штормового моря, збуджує в повітрі не чутні нашим вухом низькочастотні інфразвукові коливання, дуже шкідливі для людини. Причому при частоті нижче 15 герц вплив посилюється: страждає не тільки барабанна перетинка, але і виникає розлад мозкових центрів, наприклад зору, а при частоті нижче 7 герц при певних умовах люди вмирають. 
Іншими словами, де-то вирує шторм, там з'являється генератор - джерело інфразвуку, хвилі якого поширюються дуже далеко. Його-то гач на «Таймир» і зумів «почути» завдяки наповненої воднем оболонці, яка стала резонатором цих інфразвукових коливань, болючих для людського вуха. Цей ефект Володимир Шулейкін назвав «голосом моря».Смертельна звукова хвиляПри вивченні фізіологічної дії великої інтенсивності інфразвуку на живий організм виявлені разючі явища. Тварини відчувають відчуття тривоги, безпричинного страху. Це підтверджують також дослідники-добровольці, які побували в експериментальних інфразвукових камерах.Як показали досліди французького професора Гавро, інфразвук з частотою 7 Гц смертельний для організму. А під час шторму в морі генерується інфразвук з частотою близько 6 Гц. Якщо інтенсивність коливань менше смертельній, на людей обрушується хвиля безпричинного страху і жаху. Цей стан посилюється ще більше, якщо корпус або щогли корабля потрапляють у резонанс і стають як би вторинним джерелом інфразвуку, під впливом якого знавісніла команда в паніці залишає судно. Недарма на багатьох таких судах виявляються зламаними щогли, хоча метеозведення говорять про відсутність сильних вітрів у цьому районі

Многие писатели и поэты использовали сказку в своем творчестве. С ее автор высмеивал тот или иной порок человека и всего общества. Сказки Салтыкова-Щедрина резко индивидуальны и отличны одна от другой. Сатира была оружием писателя.
В середине XIX века из-за существовавшей строгой цензуры автор не мог до конца обнажить пороки общества, показать всю несостоятельность российского управленческого аппарата.
С сказок \"для детей изрядного возраста\" автор смог донести до своих современников резкую критику существующего общественного устройства.
Для написания сказок, автор использует такие приемы, как гротеск, гипербола, антитеза.
Все сказки делятся на четыре группы.
Обличение деспотизма властей — в сказках \"Медведь на воеводстве\", \"Орел-меценат\", \"Богатырь\". В сказке \"Медведь на воеводстве\" содержится беспощадная критика самодержавия. Злого воеводу сменяет ревнивый, а ревнивого сменяет добрый. Но жизнь лесных жителей лучше не становится. Зло заключается в природе власти.
Критике трусливой, умеренно-либеральной интеллигенции, посвящены такие сказки как: \"Премудрый пескарь\", \"Самоотверженный заяц\", \"Здравомыслящий заяц\", \"Король-идеалист\" и другие.
В \"Премудром пескаре\" мы видим жизнь просвещенного обывателя, боящегося всего на свете. Он постоянно сидит взаперти, боясь лишний раз выйти на улицу, с кем-нибудь заговорить, познакомиться. Он ведет жизнь замкнутую, скучную. Только перед смертью задумывается пескарь о прожитой жизни: \"Кому он Кого что он вообще сделал в жизни хорошего? Жил — дрожал и умирал — дрожал\". Только перед лицом смерти обыватель осознал, что никому он не нужен, никто его не знает и о нем не вспомнят. Страшна отчужденность пескаря, его замкнутость.
В следующей группе сказок изображается жизнь народных масс, простого трудового народа. Сказки \"Коняга\" и \"Соседи\", \"Путем-дорогою\" и \"Повесть о том, как один мужик двух генералов прокормил\", \"Кисель\" и другие дают картину жизни пореформенной крестьянской России.
В \"Повести о мужике\" мы видим безропотность мужика, его покорность, беспрекословное подчинение двум генералам.
Он даже сам сажает себя на цепь, что лишний раз показывает его забитость. Вскрываются противоречия между потенциальной силой и гражданской пассивностью русского мужика. Мужик является первоосновой и источником жизни, в то время как генералы сами ничего не умеют делать, не имеют понятия о простейших вещах, зато умеют заставлять работать на себя простого мужика.
\"Коняга\" —- это олицетворение народа, его трудолюбия, выносливости, забитости, его каторжного положения.
Мораль собственников-хищников показана в сказках \"Пропала совесть\", \"Дурак\", \"Христова ночь\", \"Рождественские сказки\".
Героя сказки \"Дурак\" Иванушку все окружающие считают дураком, так как он не может признать за норму эгоизм.
Салтыков-Щедрин исповедует в \"Христианской ночи\" народную веру в торжество правды и добра. Важен суд за содеянное зло на земле, а не в загробном мире.
Не зря М. Горький говорил, что невозможно понять Россию второй половины XIX века без сатиры Михаила Евграфовича Салтыкова-Щедрина.