После знакомства с Валеком и Марусей Вася чувствовал радость от новой дружбы. С тех пор Вася весь был поглощен своим новым знакомством. Ложась спать, и вставая, он только и думал о визите в часовню. Маруся, при виде нового друга, всплескивала ручонками, и глаза ее загорались огоньком, бледное личико вспыхивало румянцем, она смеялась. Она была похожа на цветок, выросший без лучей солнца. Она напоминала Васи его мать в последние дни жизни. Ему нравилось беседовать с Валеком и приносить подарки Марусе. Но по ночам у него сжималось сердце от боли сожаления, когда мальчик думал о сером камне, который высасывает из Маруси жизнь. Вася полюбил Валека и Марусю, скучал по ним, когда не мог прийти к ним на гору. Не видеть друзей стало для него большим лишением. Характер Васи и его отношение к жизни после встречи с Валеком и Марусей сильно изменились. Вася научился проявлять терпение. Когда Маруся не могла бегать и играть, Вася терпеливо сидел с ней рядом и приносил цветы. В характере мальчика проявилось сострадание и умение смягчать чужую боль. Он почувствовал глубину социальных различий и понял, что люди не всегда совершают плохие поступки (например, воруют) потому, что хотят этого. Вася увидел сложность жизни, начал задумываться над понятиями справедливости, верности и человеческой любви. Во время дружбы с обездоленными детьми Вася смог осознать то неясное "что-то", к которому он стремился, и проявить лучшие человеческие качества. Дружба с обездоленными детьми проявиться лучшим Васиным наклонностям, доброте, вернула добрые отношения с отцом, сыграла главную роль в выборе жизненной позиции. Как-то так! Надуюся вам.
Звідки таке незвичне ім'я — Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо".Павлуша Завгородній — кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.Васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів".Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба — велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Попереду в мене знайомство з багатьма літературними творами відомих письменників. Але я впевнений: "Тореадори з Васюківки" В. Нестайка — одна з найкращих книжок, тому я усім раджу прочитати її.
Как-то так! Надуюся вам.