"Люблю отчизну я, но странною любовью!" - так начинается стихотворение М.Ю. Лермонтова "Родина".
"Странная" любовь - значит не объяснимая умом, не логичная (хотя любовь и не может быть логичной:). Но, вообще, Лермонтов в этом стихотворении говорит о том, что он любит Родину, не потому что надо ее любить "официально". Не за воинские победы, не за древнюю историю, не за имперское величие государства. Но за тихую красоту природы, простоту и душевность русского народа. А вот крепостнический самодержавный строй поэт ненавидит. Вот и получается, любовь "странная" - потому что Россию он и любит, и не любит одновременно. Любит народное, но не любит самодержавное в ней
1Мова - наше все. За її до ми пізнали світ, будучи маленькими. Дітьми ми не вміли спілкуватись, не знали, як влаштований світ. Підростаючи, ми ставили матусі каверзні запитання про колір неба, травичку під ногами та дерева. Мама добрим та повчальним словом відповідала нам. Так ми і пізнали навколишній світ.
2За до мови ми спілкуємось, займаємо певну ланку у соціумі та можемо навіть впливати на людей. В руках умілого та досвідченого майстра мова - це дуже цінний інтрумент. Ми можемо словом підтримати людину, вплинути на її рішення, до їй впоратись із проблемами. Цінуймо мову, бо вона - видатне набання нашого народу.
"Люблю отчизну я, но странною любовью!" - так начинается стихотворение М.Ю. Лермонтова "Родина".
"Странная" любовь - значит не объяснимая умом, не логичная (хотя любовь и не может быть логичной:). Но, вообще, Лермонтов в этом стихотворении говорит о том, что он любит Родину, не потому что надо ее любить "официально". Не за воинские победы, не за древнюю историю, не за имперское величие государства. Но за тихую красоту природы, простоту и душевность русского народа. А вот крепостнический самодержавный строй поэт ненавидит. Вот и получается, любовь "странная" - потому что Россию он и любит, и не любит одновременно. Любит народное, но не любит самодержавное в ней
Объяснение:
1Мова - наше все. За її до ми пізнали світ, будучи маленькими. Дітьми ми не вміли спілкуватись, не знали, як влаштований світ. Підростаючи, ми ставили матусі каверзні запитання про колір неба, травичку під ногами та дерева. Мама добрим та повчальним словом відповідала нам. Так ми і пізнали навколишній світ.
2За до мови ми спілкуємось, займаємо певну ланку у соціумі та можемо навіть впливати на людей. В руках умілого та досвідченого майстра мова - це дуже цінний інтрумент. Ми можемо словом підтримати людину, вплинути на її рішення, до їй впоратись із проблемами. Цінуймо мову, бо вона - видатне набання нашого народу.