Вітька + Галя, або Повість про перше кохання» складається з двох частин: перша називається «Дуель», друга — «Голуба куниця». За жанром кожна з них — це оповідання, тому що сюжет однолінійний, події відбуваються протягом короткого проміжку часу, діє невелика кількість героїв. Тому слово «повість» у заголовку потрібно розуміти як синонім до слова «розповідь», а не як визначення жанру твору. У розділі «Дуель» автор майстерно розташовує елементи сюжету. Події починаються надвечір 24 липня 1964 р., а завершуються наступного дня, 25 липня, хоч насправді охоплюють значно триваліший проміжок часу. Автор починає з епізоду, найближчого до кульмінації: наступного дня головний герой Вітька Горобець битиметься на дуелі. З ким? Чому? Навіщо у XX ст. з’ясовувати стосунки в такій застарілій формі? Ці та інші питання відразу виникають у читача і спрямовують його увагу на пошук відповідей. І поки сам дуелянт спить, автор, як у кіно, починає «відмотувати» назад стрічку подій, щоб пояснити причини дуелі. І тільки після того, як вони з’ясовані, події починають розгортатися послідовно без часових «розривів».Переповідає історію кохання у творі оповідач. Складається враження, що це дорослий чоловік, який уже пережив перші почуття, тому часто йому хочеться втрутитись у перебіг подій і щось порадити Віті чи застерегти його від хибних кроків. Оповідач дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям.
На синем стекле окна теснились
узоры мороза. Открытая тетрадь сияла на столе, рядом сквозила светом
кисея сачка, блестел жестяной угол коробки. Слепцов зажмурился, и на
мгновение ему показалось, что до конца понятна, до конца обнажена
земная жизнь - горестная до ужаса, унизительно бесцельная, бесплодная,
лишенная чудес. И в то же мгновение щелкнуло что-то - тонкий звук -
как будто лопнула натянутая резина. Слепцов открыл глаза и увидел: в
бисквитной коробке торчит прорванный кокон, а по стене, над столом,
быстро ползет вверх черное сморщенное существо величиной с мышь.
Оно остановилось, вцепившись шестью черными мохнатыми лапками в
стену, и стало странно трепетать. Оно вылупилось оттого, что
изнемогающий от горя человек перенес жестяную коробку к себе, в
теплую комнату, она вырвалось оттого, что сквозь тугой шелк кокона
проникло тепло, оно так долго ожидала этого, так напряженно
набиралось сил и вот теперь, вырвавшись, медленно и чудесно росло.
Медленно разворачивались смятые лоскутки, бархатные бахромки,
крепли, 49 наливаясь воздухом, веерные жиль. Оно стало крылатым
незаметно, как незаметно становится прекрасным мужающее лицо. И
крылья
еще слабые, еще влажные- все продолжали расти,
расправляться, вот развернулись до предела, положенного им Богом, - и
на стене уже была- вместо комочка, вместо черной мыши, - громадная
ночная бабочка, индийский шелкопряд, что летает, как птица, в
сумраке, вокруг фонарей Бомбея. И тогда крылья, загнутые
на концах, темно- бархатные, с четырьмя слюдяными оконцами,
вздохнули в порыве нежного, восхитительного, почти человеческого
счастья.