Вывод: Гимназия подарила Тёме друга. Иванов - мальчик с добрыми чёрными глазами - был интересным рассказчиком. Чем закончилась гнусная история с иголкой?Вахнова исключили из гимназии, родителям Иванова было предложено добровольно взять его, Тёма наказывался на неделю оставаться во время обеда в гимназии Почему Тёма чувствовал «смрад души»?он выдал товарища Напишите о состоянии Тёмы:чувствовал себя как Жучка в колодце; вечером жарко молился, прося бога послать ему силы ничего не бояться; Впился зубами в подушку и замер в безысходной тоске
Хоча назва вірша налаштовує на сприйняття картини природи, описи природи у Лесі Українки ніколи не були самоціллю: в них завжди присутня людина зі своїм внутрішнім світом. У поезіях видатної поетеси пейзажні мотиви поєднуються з філософськими ("Хвиля"); філософськими та інтимними ("Стояла я і слухала весну"), інтимними ("Давня весна").
Літературознавчі словники визначають ліричного героя як друге ліричне "Я" поста. Хоч це поняття умовне, будь-яка поезія є втіленням думок і переживань автора. Хоча ліричного героя не можна ототожнювати з автором, з його душевним станом — він живе своїм життям у новій художній дійсності, між ними все ж існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів.
Лірична героїня Лесі Українки разом з внутрішнім світом самої поетеси містить у собі також естетичний досвід певного покоління письменників. У випадку і Лесею це досвід борців за національну культуру України.
Вывод
Объяснение:
Вывод: Гимназия подарила Тёме друга. Иванов - мальчик с добрыми чёрными глазами - был интересным рассказчиком. Чем закончилась гнусная история с иголкой?Вахнова исключили из гимназии, родителям Иванова было предложено добровольно взять его, Тёма наказывался на неделю оставаться во время обеда в гимназии Почему Тёма чувствовал «смрад души»?он выдал товарища Напишите о состоянии Тёмы:чувствовал себя как Жучка в колодце; вечером жарко молился, прося бога послать ему силы ничего не бояться; Впился зубами в подушку и замер в безысходной тоске
Хоча назва вірша налаштовує на сприйняття картини природи, описи природи у Лесі Українки ніколи не були самоціллю: в них завжди присутня людина зі своїм внутрішнім світом. У поезіях видатної поетеси пейзажні мотиви поєднуються з філософськими ("Хвиля"); філософськими та інтимними ("Стояла я і слухала весну"), інтимними ("Давня весна").
Літературознавчі словники визначають ліричного героя як друге ліричне "Я" поста. Хоч це поняття умовне, будь-яка поезія є втіленням думок і переживань автора. Хоча ліричного героя не можна ототожнювати з автором, з його душевним станом — він живе своїм життям у новій художній дійсності, між ними все ж існує естетична єдність, певний естетичний ідеал, виражений у тексті віршованих творів.
Лірична героїня Лесі Українки разом з внутрішнім світом самої поетеси містить у собі також естетичний досвід певного покоління письменників. У випадку і Лесею це досвід борців за національну культуру України.