Вітаю вас, любі друзі! пишу вам я, ваша рідна україна! цікаво знати, хто зараз читає цей лист. може, ти хлопчик-пустун чи дівчинка-розумничка? це послання саме до вас, мої діти! я ростила вас разом з вашими батьками, дарувала вам щедрі дари української природи.мені ой як хочеться, щоб ви і ваша рідня були щасливими! ви ростете, мрієте про майбутню професію, щасливу сім'ю, достаток. а я не хвилинки не перестаю думати про ваше майбутнє.я - не клаптик землі, не просто територія. я - ваш дім, сховище історії вашого народу! ви - моє майбутнє. у наш непростий час потрібна активна громадянська позиція молодих і перспективних людей. а може це ви! ? політичні сили тягнуть мене в різні боки немов гумку. одні хочуть щоб я була в складі єс, інші - в союзі з росією. а вирішувати мою долю вам, молоде покоління! ви і тільки ви - моє майбутнє. я вірю в вас! знаю, що не дарма мої діти в минулому проливали кров, захищаючи мене. тепер настав ваш час! але я не хочу щоб ви боролися за щасливе майбутнє шляхом війни! будуйте на мені щасливу державу. народжуйте здорових дітей, давайте їм освіту, пишiть книги, будуйте школи і лікарні, борiться з нечесними політиками, i від щастя я засяю веселкою над вашими головами! хех заглянула краєчком ока в майбутнє. воно таке світле, що я мружу очі від щастя! як же добре, що росте таке покоління як ви, цілеспрямовані, сильні. справжні сини і дочки своєї країни.чекаю активних дій від вас, і чую - більш краще майбутнє вже близько. з любов'ю до вас, ваша україна.
Наташа появляется в романе 13-летней девочкой: «черноглазая, с большим ртом, некрасивая, но сбившимися назад черными кудрями, тоненькими оголёнными руками и маленькими ножками в кружевных "панталончиках и открытых » читатель видит, как она взрослеет, стремится к счастью, выходит замуж, становится матерью . главную роль для нее играют чувства. в юности наташа покоряет своей поэтичностью и музыкальностью. ее волнует красота природы в летнюю ночь в отрадном. она прекрасно поет и танцует. ей по душе народное искусство, народные обычаи, ..нравы простых людей. она с удовольствием слушает игру на гитаре, пение дядюшки, который «пел так, как поет народ»; всей душой отдается пляске, обнаруживая неожиданно для всех чувство народного духа, умение понять все то, что было во всяком человеке.
