Заблукавши на випаленій рівнині, що опинилася на шляху до їх нової гасієнди, сім'я Пойндекстерів знайомиться з Морісом Джеральдом, мустангером, що живе недалеко від військового форту Індж, але є уродженцем північної Ірландії. Моріс відразу ж справив враження на всіх членів сім'ї, але на кожного — своє. Гордий Вудлі поставився до свого рятівника з повагою, його син Генрі майже відразу полюбив його братньою любов'ю, сестра молодого плантатора Луїза відразу полюбила мустангера, навіть незважаючи на його скромний соціальний статус.
Племінник старого Пойндекстера, відставний капітан Кассій Колхаун в ту ж мить зненавидів нового героя, почасти через те, що хотів сам одружитися з Луїзою, а почасти через своє боягузтво і зарозумілість.
Незабаром після того, як Пойндекстери влаштувалися в Каса-дель-Корво, плантатор влаштовує великий прийом, присвячений вдалому переїзду і більш близького знайомству з елітою Техаса. На цьому прийомі присутній і Моріс Джеральд, який згодився доставити сім'ї плантатора два десятки диких коней. За ірландським звичаєм, він дарує рідкісну, плямисту лошицю, дочці плантатора, чим ще сильніше розпалює любов в її серці і ненависть в душі її кузена. Тепер той вже твердо вирішує прибрати молодого мустангера зі свого шляху. Побачивши що Луїза ще більше закохалась в Моріса Джеральда, він вирішує піти напитись в барі селища, який утворився біля форту Індж. В барі він зустрічає Моріса Мустангера(так місцеві називали Моріса Джеральда). Вирішивши не стримувати свої емоції він, п'яний, виголошує тост: «Хай живе Америка для американців, і хай згинуть усякі зайди, а надто ірландці!». Після виголошення тосту він нібито ненароком штовхає ірландця, той відповідає йому тим же. Виникла сварка швидко переросла в дуель. Колхаун явно недооцінив свого супротивника, чим і поплатився, залишившись живим лише завдяки великодушності Моріса. Таким чином, перемігши в цій сутичці, мустангер завоював повагу місцевих жителів і офіцерів форту, а також змусив відставного капітана панічно боятися його.
Митрофан Терентьевич Постаков, или, как называет его мать, Митрофанушка - герой комедии Д.И. Фонвизина "Недоросль". Митрофан - подросток, ему почти 16 лет (ему "...шестнадцать лет исполнится около зимнего Николы...", то есть 19 декабря).
Как же он выглядел? Драматург не дает описания внешности героя, но мы можем догадаться, что Митрофан скорее всего довольено толстый. Митрофанушка любит покушать (: "... А я, дядюшка, почти и вовсе не ужинал... Солонины ломтика три, да подовых, не помню, пять, не помню..."). Кроме того, когда в начале пьесы он меряет кафтан, который ему шьет крепостной Тришка, кафтан оказывается узок: скорее всего, Митрофан потолстел.
Мать обожает сына и балует его. Госпожа Простакова считает его самым умным и самым лучшим: "...то-то умное дитя, то-то разумное, забавник, затейник; иногда я от него вне себя и от радости сам истинно не верю, что он мой сын...". Хотя это, безусловно, не так.
Митрофанушка растет довольно неприятным человеком: он ленив, груб, пренебрежительно относится к окружающим. Он любит добиваться своего любыми путями, например, угрожает матери: "...Вить здесь и река близко. Нырну, так поминай как звали..."
Митрофанушка в конце концов предает и мать. Когда госпоже Простаковой нужнее всего утешение сына, он говорит ей: "...Да отвяжись, матушка, как навязалась..."
Заблукавши на випаленій рівнині, що опинилася на шляху до їх нової гасієнди, сім'я Пойндекстерів знайомиться з Морісом Джеральдом, мустангером, що живе недалеко від військового форту Індж, але є уродженцем північної Ірландії. Моріс відразу ж справив враження на всіх членів сім'ї, але на кожного — своє. Гордий Вудлі поставився до свого рятівника з повагою, його син Генрі майже відразу полюбив його братньою любов'ю, сестра молодого плантатора Луїза відразу полюбила мустангера, навіть незважаючи на його скромний соціальний статус.
Племінник старого Пойндекстера, відставний капітан Кассій Колхаун в ту ж мить зненавидів нового героя, почасти через те, що хотів сам одружитися з Луїзою, а почасти через своє боягузтво і зарозумілість.
Незабаром після того, як Пойндекстери влаштувалися в Каса-дель-Корво, плантатор влаштовує великий прийом, присвячений вдалому переїзду і більш близького знайомству з елітою Техаса. На цьому прийомі присутній і Моріс Джеральд, який згодився доставити сім'ї плантатора два десятки диких коней. За ірландським звичаєм, він дарує рідкісну, плямисту лошицю, дочці плантатора, чим ще сильніше розпалює любов в її серці і ненависть в душі її кузена. Тепер той вже твердо вирішує прибрати молодого мустангера зі свого шляху. Побачивши що Луїза ще більше закохалась в Моріса Джеральда, він вирішує піти напитись в барі селища, який утворився біля форту Індж. В барі він зустрічає Моріса Мустангера(так місцеві називали Моріса Джеральда). Вирішивши не стримувати свої емоції він, п'яний, виголошує тост: «Хай живе Америка для американців, і хай згинуть усякі зайди, а надто ірландці!». Після виголошення тосту він нібито ненароком штовхає ірландця, той відповідає йому тим же. Виникла сварка швидко переросла в дуель. Колхаун явно недооцінив свого супротивника, чим і поплатився, залишившись живим лише завдяки великодушності Моріса. Таким чином, перемігши в цій сутичці, мустангер завоював повагу місцевих жителів і офіцерів форту, а також змусив відставного капітана панічно боятися його.
Объяснение:
Митрофан Терентьевич Постаков, или, как называет его мать, Митрофанушка - герой комедии Д.И. Фонвизина "Недоросль". Митрофан - подросток, ему почти 16 лет (ему "...шестнадцать лет исполнится около зимнего Николы...", то есть 19 декабря).
Как же он выглядел? Драматург не дает описания внешности героя, но мы можем догадаться, что Митрофан скорее всего довольено толстый. Митрофанушка любит покушать (: "... А я, дядюшка, почти и вовсе не ужинал... Солонины ломтика три, да подовых, не помню, пять, не помню..."). Кроме того, когда в начале пьесы он меряет кафтан, который ему шьет крепостной Тришка, кафтан оказывается узок: скорее всего, Митрофан потолстел.
Мать обожает сына и балует его. Госпожа Простакова считает его самым умным и самым лучшим: "...то-то умное дитя, то-то разумное, забавник, затейник; иногда я от него вне себя и от радости сам истинно не верю, что он мой сын...". Хотя это, безусловно, не так.
Митрофанушка растет довольно неприятным человеком: он ленив, груб, пренебрежительно относится к окружающим. Он любит добиваться своего любыми путями, например, угрожает матери: "...Вить здесь и река близко. Нырну, так поминай как звали..."
Митрофанушка в конце концов предает и мать. Когда госпоже Простаковой нужнее всего утешение сына, он говорит ей: "...Да отвяжись, матушка, как навязалась..."