В повести Максима Горького «Детство» выражается авторское отношение к жизни, характеризуются герои. Таким эпизодом является «Пляска бабушки» в первой части произведения. Музыка, ритм танцевальных движений преобразили героиню. «Бабушка не плясала, а словно рассказывала что-то». Через танец героиня передавала свою душу, повествовала о женской доле, о трудностях и невзгодах, а когда лицо «засияло доброй, приветливой улыбкой», то создавалось впечатление, что она вспоминает о чем-то радостном.
«Она стала стройней, выше ростом, и уж нельзя было глаз отвести от нее». Пляска возвращала героиню в дни юности, когда еще не задумываешься о завтрашнем дне, чувствуешь себя счастливой, веришь в лучшую жизнь. Бабушка во время танца становилась «буйно-красива и мила». Описывая характер танца, писатель использует метафоры и сравнения: «плыла по полу бесшумно, как по воздуху», «большое тело колеблется нерешительно, ноги щупают дорогу осторожно», «лицо дрогнуло, нахмурилось и тотчас засияло доброй, приветливой улыбкой», «откачнулась в сторону, уступая кому-то дорогу, отводя рукой кого- то», «замерла, прислушиваясь», «ее сорвало с места, закружило вихрем». Эти художественные средства позволяют увидеть описываемую картину, почувствовать состояние героини. Танец бабушки — неторопливый рассказ о прожитой ею жизни.
Итак, эпизод горьковской повести «Детство», условно названный «Пляска бабушки», по-новому раскрывает образ бабушки, передает ее переживания, сложный внутренний мир.
„Шпага Славка Беркути" - це достатньо сильний, в сенсі повчальності та моралі твір. Він дійсно зачіпає важливі соціально-психологічні питання, головні герої відображають різні типи поведінки дітей, особливо, підлітків. Авторка доводить до читача значущість батьківської підтримки. Тато Славка пройшов через концтабір, коли сам був маленький. Він готує свого сина до можливих труднощів, допомагає йому загартовувати тіло і дух. Крім того, Славкові допомагає його тренер, він для юного фехтувальника - як старший брат. Батько Стефка ж, навпаки, - пиячить та зовсім не звертає уваги на те, що його синові потрібна увага, порада, любов, піклування. Таким чином, Ніна Бічуя досить реалістично показала такі проблеми сучасної сім'ї, як відсутність одного з батьків, алкоголізм, байдужість, відстороненість членів родини. Взагалі, у книзі змальовано дуже багато таких подій та ситуацій, переживань та почуттів, що можна із впевненістю сказати:"Це варто прочитати кожній дитині!" Разом із героями, юний читач підготується до дорослого життя і зустрічатиме більшість труднощів із піднятою головою.
В повести Максима Горького «Детство» выражается авторское отношение к жизни, характеризуются герои. Таким эпизодом является «Пляска бабушки» в первой части произведения. Музыка, ритм танцевальных движений преобразили героиню. «Бабушка не плясала, а словно рассказывала что-то». Через танец героиня передавала свою душу, повествовала о женской доле, о трудностях и невзгодах, а когда лицо «засияло доброй, приветливой улыбкой», то создавалось впечатление, что она вспоминает о чем-то радостном.
«Она стала стройней, выше ростом, и уж нельзя было глаз отвести от нее». Пляска возвращала героиню в дни юности, когда еще не задумываешься о завтрашнем дне, чувствуешь себя счастливой, веришь в лучшую жизнь. Бабушка во время танца становилась «буйно-красива и мила». Описывая характер танца, писатель использует метафоры и сравнения: «плыла по полу бесшумно, как по воздуху», «большое тело колеблется нерешительно, ноги щупают дорогу осторожно», «лицо дрогнуло, нахмурилось и тотчас засияло доброй, приветливой улыбкой», «откачнулась в сторону, уступая кому-то дорогу, отводя рукой кого- то», «замерла, прислушиваясь», «ее сорвало с места, закружило вихрем». Эти художественные средства позволяют увидеть описываемую картину, почувствовать состояние героини. Танец бабушки — неторопливый рассказ о прожитой ею жизни.
Итак, эпизод горьковской повести «Детство», условно названный «Пляска бабушки», по-новому раскрывает образ бабушки, передает ее переживания, сложный внутренний мир.
Авторка доводить до читача значущість батьківської підтримки. Тато Славка пройшов через концтабір, коли сам був маленький. Він готує свого сина до можливих труднощів, допомагає йому загартовувати тіло і дух.
Крім того, Славкові допомагає його тренер, він для юного фехтувальника - як старший брат.
Батько Стефка ж, навпаки, - пиячить та зовсім не звертає уваги на те, що його синові потрібна увага, порада, любов, піклування.
Таким чином, Ніна Бічуя досить реалістично показала такі проблеми сучасної сім'ї, як відсутність одного з батьків, алкоголізм, байдужість, відстороненість членів родини.
Взагалі, у книзі змальовано дуже багато таких подій та ситуацій, переживань та почуттів, що можна із впевненістю сказати:"Це варто прочитати кожній дитині!" Разом із героями, юний читач підготується до дорослого життя і зустрічатиме більшість труднощів із піднятою головою.