Расскажите в крации о рассказе Анны Саксе "Подснежник", рассказ в крации нужен для 5 класса :_)

«золотий жук» характеристика героїв оповідач — розумний, гарний товариш, співчутливий, азартний джупітер — вірний та відданий хазяїнові, наївний, не дуже розумний, турботливий, інколи аж занадто. вільям легран — інтелектуально розвинена людина, що зазнала в житті злиднів, якій не поталанило, але вона не втратила впевненості в свої сили, сподівається на краще. легран — людина, котра поважає права інших (визволив юпітера ще до того, як в америці скасували рабство), для нього люди іншої раси не менш цінні, ніж білошкірої, до якої належить він. приязність, гостинність — його ознака. величезний потяг до знань (хоча б захоплення ентомологією, специфічною наукою, що вивчає комах), вражає обізнаність леграна й у таких науках, як лінгвістика (знає, до речі, кілька мов), історія, ія, непогано знає хімію та інші природознавчі науки. розуміється на мистецтві. кмітливість, спостережливість, логічне мислення, вміння аналізувати факти — ось що є леграну, спираючись на знання, досягти мети. як будь-яка людина, легран має й негативні риси характеру: занадто запальний і занадто потайний, трохи фамільярний. в образі леграна втілено американську мрію — утвердження особистості в житті за рахунок власних сил, енергії і розумових можливостей. секрет успіху леграна особисті якості —  цілеспрямованість, спостережливість, кмітливість, допитливість, уважність знання —  з хімії, фольклору, ійської мови, ії, історії вміння — логічно мислити, фантазувати, розгадувати криптограми

И вот Печорин стоит под дулом пистолета. Условия дуэли очень жесткие. При малейшем ранении можно очутиться в пропасти. Сколько самообладания, выдержки у него! Он знает, что его пистолет не заряжен, что через минуту может оборваться его жизнь. Ему хочется до конца испытать Грушницкого. Но тот забывает о чести, совести и порядочности, когда затронуто его самолюбие. В мелкой душе Грушницкого не пробудилось великодушия. И он выстрелил в безоружного человека. К счастью, пуля только оцарапала колено соперника. Презрение и злоба охватили Печорина при мысли, что этот человек с такой легкостью мог убить его.
Но несмотря ни на что, Печорин готов простить своего противника и говорит: “Грушницкий, еще есть время. Откажись от своей клеветы, и я тебе прощу все, тебе не удалось подурачить, и мое самолюбие удовлетворено”. Грушницкий, сверкнув глазами, ответил: “Стреляйте. Я себя презираю, а вас ненавижу.. . Нам на земле вдвоем нет места... ” Печорин не промахнулся.
Автор показал, что перед лицом смерти герой романа оказался таким же двойственным, каким мы видели его на протяжении всего произведения. Ему искренне жаль Грушницкого, попавшего с интриганов в глупое положение. Печорин готов был простить его, но в то же время не смог отказаться от дуэли в силу существовавших в обществе предрассудков. Чувствуя свое одиночество среди водяного общества, среди людей, подобных Грушницкому, осуждая это общество, Печорин сам является рабом его Морали.