Рассказ бабушка с малиной Размышляем над прочитанным 1. Где происходит действие радуказа? Почему обычная ситуация ста ла для писателя художественным материалом? 2. Найдите в рассказе портрет бабушки. Какие ее черты подчёркин вает автор? Почему потеря малины стала для старушки трагедией? Как вы думаете, что стало истинной причиной ее горя? Обоснуйте свои ответ. 3. Проследите, как ведут себя после получившегося школьники и бабушка. Почему школьники в вагоне стали «трииллими шка сидела «молча»? Какие еще художественные детали использу ет автор, чтобы охарактеризовать их внутреннее состояние? Запишите детали в два столбика и сделайте вы всеки кои соки од турсии от героям автор. 4. Подготовьте чтение по ролям фрагмента рассказаксколсон «Рубак неловко прокашлялся» до конца рассказа, обсудите другие возмозки ные интонации для разных чтецов Какие слова или укусуси черкнуть логическими ударениями? Догадайтесь, что предложил рыбак школьникам. Как это характеризует рыбака не ми имому просияли»? Как понять слова рыбака хорошие ребят асукодом гадка у них еще слаба»?
В начале войны 1812 года Кутузов сначала был избран начальником петербургского и московского ополчений, а затем указом императора Александра I генерал от инфантерии был поставлен на должность главнокомандующего всех русских армий и ополчений.
Отечественная война была не первым противостоянием Кутузова и Наполеона. Эти два полководца уже сталкивались в 1805 году, после того как Россия вошла в III антифранцузскую коалицию. Тогда армия Кутузова оказалась один на один с французскими войсками, обладавшими значительным превосходством в силах, и была вынуждена отступать. Сражение под Аустерлицем, в котором полководец также принимал участие, закончилось полным разгромом объединенной русско-австрийской армии и победой Наполеона.
Большое превосходство противника в силах вынудило Кутузова продолжить тактику предыдущего главнокомандующего Михаила Барклая-де-Толли, а именно — отступать вглубь страны. После того, как Барклай-де-Толли оставил Смоленск, 29 августа главнокомандующим был назначен Кутузов, который отвел армию к деревне Бородино. Именно там 7 сентября состоялось первое и последнее сражение Отечественной войны — Бородинская битва. За время боя русская армия нанесла французам огромный урон, но и сама понесла большие потери.
Михаил Кутузов принимает решение отойти с занятых позиций, а после совещания в Филях оставить древнюю столицу врагу и расположить войска близ села Тарутино в Калужской области
Така вже доля української землі, що впродовж століть вона не знала спокою від численних ворогів, які шматували і нівечили її, руйнуючи міста і села, поневолюючи людей. Ці трагічні сторінки історії розгортаються перед нами у народних думах та піснях. Зокрема, значну частину фольклорних творів присвячено героїчній боротьбі славетних українських лицарів за волю, оборонців рідного краю — запорозьких козаків.
Україна довго чекала на них, бо не мала жодного захисту для своїх кордонів. Це дозволяло нападникам безкарно грабувати те, що добувалося тяжкою працею. Турки і татари не тільки спустошували землі, але й нищили та гнали у неволю український люд, а насамперед — молодь.
Зажурилась Україна,
Бо нічим прожити,
Витоптала орда кіньми
Маленькії діти, Котрі молодії —
У полон забрато;
Як заняли, той погнали
До пана, до пана.
І гинули невільники по в'язницях "царгородів" та "трапезондів", вмирали від надлюдських мук на галерах, а чорноброві українські красуні ставали наложницями в чужинських гаремах.
І переповнилася чаша народного болю та гніву. На захист рідного краю стало запорозьке козацтво. Цій славній сторінці української історії присвячено багато народних дум та пісень: "Пісня про Байду", "Дума про козака Голоту", "Дума про Самійла Кішку" та інші. У них козак замальовується як мужній воїн, який "не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота" і завжди готовий прийти на до рідній землі. Проте народному оборонцеві всюди загрожує небезпека. У "Думі про козака Голоту" його хоче захопити в полон і продати у неволю татарин:
Я те бачу: в чистім полі не орел літає —
То козак Голота добрим конем гуляє.
Я його хочу живцем у руки взяти
Да в город Килію запродати.
Козаки виявляють у цій боротьбі шляхетність, "ні города, ні села не займають", а нападникам дають рішучу відсіч, бо так велить справедливість. Та буває, що герої потрапляють у полон, і тоді женуть їх у турецьку неволю разом із земляками, яких вони не змогли визволити. Трагічну долю невільників також оспівано в думах та піснях:
Тяжка неволя добре далась знати:
Кайдани руки та ноги повривали,
Сирая сириця тіло козацьке-молодецьке
До жовтої кості проїдала...
Але й у турецькій неволі лицарі пам'ятають свою батьківщину і всім серцем прагнуть до неї. Вороги сподіваються, що змусять козаків схилитися перед ними, зректися християнської віри, але герої вважають за краще прийняти муки, вибрати смерть, але не скоритися. Так загинув оспіваний у думі Байда.
Ті, що залишалися живими, докладали всіх зусиль, аби утекти, повернутися додому, як це вдалося зробити героям "Думи про втечу трьох братів з Азова, з турецької неволі". Самійло Кішка, гетьман запорозький, захопив з побратимами галеру, на якій вони були невільниками. Воїни прагнуть помститися ворогам, тому після звільнення не повертаються додому, а, переодягнувшись у турецький одяг, нападають на ворожі кораблі.
Минав час, а ворогів не меншало. Над Батьківщиною нависла небезпека польського поневолення. Оборонці рідного краю знову протиставили загарбницьким намірам чужинців свою гідність і відвагу.
У думах та піснях, присвячених часам Хмельниччини ("Ой Богдане, батьку Хмелю", "Дума про Івана Богуна", "Чи не той то хміль" та інших), бачимо образи гетьмана Богдана Хмельницького та його військових соратників. Цих народних улюбленців, які очолили рух за волю та незалежність України, змальовано як мудрих ватажків, завзятих воїнів, полум'яних патріотів та надійних оборонців українських свобод:
Чи не той то хміль,
Що коло тичин в'ється?..
Ой той то Хмельницький,
Що з ляхами б'ється.
…
— А я ляхів не боюся
І гадки не маю
За собою великую
Потугу я знаю...
Історія України написана слізьми народними, проте багато в ній і героїчних подій. Народна творчість розповідає про них прийдешнім поколінням, плекаючи в них любов до рідного краю та гордість за наших славних предків, які наклали головами в нерівній борні, відстоюючи свою волю та незалежність.
Объяснение: