У світовій романтичній літературі темі пошуку волі та справедливості присвячено багато творів: відомий вірш Шандора Петефі "Коли ти муж — будь мужнім", вірші М. Ю. Лєрмонтова та його повість "Мцирі", натхненна поезія Роберта Бернса про Джона Ячміня та балада Р. Л. Стівенсона "Вересовий трунок". Світова література створила особливий образ героя — шукача правди, який став вічним. Українська література також зробила внесок у розробку цієї тематики і образу.
У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу "віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого". Але "вільний дух народу ще тлів під попелом неволі". Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч "загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі... часом хвицав ногами і наставляв роги". Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про одвічне бажання волі і справедливості, закінчуючи пролог словами: "А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягли кістками на вічний спочинок".
Пролог допомагає глибше зрозуміти провідну ідею твору — оспівування волелюбності українського народу, заклик здобувати волю, хоч і дорогою ціною. Недаремно цензор, який розглядав рукопис повісті, заборонив "допустити до друку... вступ, а також роздуми Остапа про те, що говорив йому дід... про свободу і про те, що потрібно селянам скинути панське ярмо".
Другим не менш важливим мотивом твору, що тісно переплітається з першим, і мотив кохання Соломії і Остапа. В образах цих героїв Коцюбинський оспівує прагнення простих людей до волі. Вони — носії кращих людських чеснот: прямі, великодушні, цільні особистості, здатні на глибокі почуття, беззавітну хоробрість, і спроможність витримати безліч злигоднів заради свого кохання. Але герої не можуть бути разом, адже для цього потрібна єдина умова — воля.
Герої оповідання "Дорогою ціною" — звичайні представники українського селянства, які залишилися попри все волелюбними, не втратили ще кращих людських чеснот. Остапа, наприклад, дуже обурює байдужість тих, хто живе в неволі. Головна мрія життя таких, як він, — бажана воля. Мрія про неї передавалась із покоління в покоління, кликала до рішучих дій: "Хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...". До Остапа у марення постійно приходить його дід, мрію якого про волю успадкував хлопець.
Через змалювання образів Соломії, Остапа та інших утікачів, що повстали проти поневолювачів-поміщиків, Коцюбинський висловлює своє непримиренне ставлення до експлуатації людини людиною.
У творі лише Остап здобуває бажану та омріяну волю, але якою ціною! Гине кохана Соломія, і подальше життя Остапа втрачає сенс. Йому доводиться жити на чужині, і цей факт лише додає чоловікові моральних страждань.
Головну думку твору можна сформулювати приблизно так: не треба шукати щастя і свободи на чужині, а треба боротися за них і здобувати їх на батьківщині, у рідній стороні
а мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Дівчинка фантазувала про те, що в майбутньому чекає справжнє кохання, незважаючи на те що над нею насміхалися оточуючі за її бурхливі фантазії та називали її божевільною. Саме тому, що її мрія була відома багатьом, майбутній обранець зміг дізнатися про бажання дівчини та реалізувати їх. Зустрівши Асоль сплячою на лісовій галявині він залишив їй обручку як запоруку їх майбутньої зустрічі. Асоль була юною п’ятнадцятирічною дівчинкою, але Артур Грей зміг розгледіти в ній справжню жінку, яка стане його коханою дружиною на все життя. Він не пошкодував ні коштів, ні часу для здійснення мрії коханої дівчини, прикрасивши свою шхуну «Секрет» пурпуровими вітрилами. Таким чином він зумів знайти та завоювати своє кохання.
У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі труднощі.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)
У світовій романтичній літературі темі пошуку волі та справедливості присвячено багато творів: відомий вірш Шандора Петефі "Коли ти муж — будь мужнім", вірші М. Ю. Лєрмонтова та його повість "Мцирі", натхненна поезія Роберта Бернса про Джона Ячміня та балада Р. Л. Стівенсона "Вересовий трунок". Світова література створила особливий образ героя — шукача правди, який став вічним. Українська література також зробила внесок у розробку цієї тематики і образу.
У вступі (пролозі) автор розповідає про часи кріпацтва. Він називає життя народу "віковічною боротьбою двох станів, панського і мужичого". Але "вільний дух народу ще тлів під попелом неволі". Письменник створює алегоричний образ тура, який хоч "загнаний, знесилений, але овіяний ще степовим вітром, із невтраченим іще смаком волі... часом хвицав ногами і наставляв роги". Так символічно автор змальовує волелюбність українців, готуючи читачів до сприйняття змісту твору про одвічне бажання волі і справедливості, закінчуючи пролог словами: "А проте, мов талії води під теплим подихом весни, річкою текло вкраїнське селянство туди, де хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягли кістками на вічний спочинок".
Пролог допомагає глибше зрозуміти провідну ідею твору — оспівування волелюбності українського народу, заклик здобувати волю, хоч і дорогою ціною. Недаремно цензор, який розглядав рукопис повісті, заборонив "допустити до друку... вступ, а також роздуми Остапа про те, що говорив йому дід... про свободу і про те, що потрібно селянам скинути панське ярмо".
Другим не менш важливим мотивом твору, що тісно переплітається з першим, і мотив кохання Соломії і Остапа. В образах цих героїв Коцюбинський оспівує прагнення простих людей до волі. Вони — носії кращих людських чеснот: прямі, великодушні, цільні особистості, здатні на глибокі почуття, беззавітну хоробрість, і спроможність витримати безліч злигоднів заради свого кохання. Але герої не можуть бути разом, адже для цього потрібна єдина умова — воля.
Герої оповідання "Дорогою ціною" — звичайні представники українського селянства, які залишилися попри все волелюбними, не втратили ще кращих людських чеснот. Остапа, наприклад, дуже обурює байдужість тих, хто живе в неволі. Головна мрія життя таких, як він, — бажана воля. Мрія про неї передавалась із покоління в покоління, кликала до рішучих дій: "Хоч дорогою ціною можна здобути бажану волю, а ні — то полягти кістками на вічний спочинок...". До Остапа у марення постійно приходить його дід, мрію якого про волю успадкував хлопець.
Через змалювання образів Соломії, Остапа та інших утікачів, що повстали проти поневолювачів-поміщиків, Коцюбинський висловлює своє непримиренне ставлення до експлуатації людини людиною.
У творі лише Остап здобуває бажану та омріяну волю, але якою ціною! Гине кохана Соломія, і подальше життя Остапа втрачає сенс. Йому доводиться жити на чужині, і цей факт лише додає чоловікові моральних страждань.
Головну думку твору можна сформулювати приблизно так: не треба шукати щастя і свободи на чужині, а треба боротися за них і здобувати їх на батьківщині, у рідній стороні
Объяснение:
а мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
В першому класі, як тільки я навчилася читати - я записалася в шкільну бібліотеку. Перша книга, яку я захотіла прочитати виявилася саме "Пурпурові вітрила" Олександра Гріна. Звичайно, в першому класі я не змогла зрозуміти цю повість, я читала і нічого не розуміла. Але потім, коли я трохи підросла і почала читати дуже багато книг, то мене дуже вразила ця книга. Одного разу на літніх канікулах, я відкрила книгу, сівши на лавку під яскравим пекучим сонцем, і не помітила, коли перегорнула останню сторінку. Вона мене настільки захопила, що я навіть не помітила, як промайнув час.
Перед моїми очима яскраво вимальовувалось і дитинство, і юність головних героїв Ассоль і Артура Грея, їх мрії, їх перша зустріч та романтичний корабель з пурпуровими вітрилами. Герої повісті росли і виховувалися в різних по статкам сім'ях. Але їх об'єднували загальні риси: уміння мріяти і романтизм. Грея виховали справжнім чоловіком, який уміє цінити прекрасне та поважати жінок. Цей хоробрий юнак незважаючи на те що виріс в забезпеченій сім’ї не цурався будь-якої роботи, та завжди захищав несправедливо скривджених. Він покинув рідний дім для того щоб стати справжнім моряком. Капітан корабля, де Грей служив юнгою побачив та оцінив впертий характер хлопчини та його бажання досягати поставлених цілей. Юнга за чотири роки служби на флоті став справжнім капітаном, який вмів керувати не лише кораблем але й командою судна.
Асоль виховувалась лише батьком, так як її мати померла ще коли дівчинка була зовсім маленькою. Батько, для того щоб заробити на життя, виготовляв іграшкові моделі кораблів, і Асоль допомагала йому їх продавати. Одного разу місцевий збирач легенд передбачив, що вона зустріне і закохається в справжнього принца, який приїде за нею на судні з пурпуровими вітрилами. Маленька дівчинка запам’ятала та повірила в цю красиву казку. Гарна, розумна та працелюбна дівчина з раннього дитинства мріяла, що зустріне свого єдиного, який покохає її на все життя і буде цінити її такою якою вона є – без посагу і лише зі щирим серцем.
Дівчинка фантазувала про те, що в майбутньому чекає справжнє кохання, незважаючи на те що над нею насміхалися оточуючі за її бурхливі фантазії та називали її божевільною. Саме тому, що її мрія була відома багатьом, майбутній обранець зміг дізнатися про бажання дівчини та реалізувати їх. Зустрівши Асоль сплячою на лісовій галявині він залишив їй обручку як запоруку їх майбутньої зустрічі. Асоль була юною п’ятнадцятирічною дівчинкою, але Артур Грей зміг розгледіти в ній справжню жінку, яка стане його коханою дружиною на все життя. Він не пошкодував ні коштів, ні часу для здійснення мрії коханої дівчини, прикрасивши свою шхуну «Секрет» пурпуровими вітрилами. Таким чином він зумів знайти та завоювати своє кохання.
У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі труднощі.
Источник: Твір на тему Пурпурові вітрила Гріна (твір роздум)
Объяснение: