Проверь себя Внимательно ли ты читал вступительную статью о К. Д. Бальмонте?
1. Какую роль сыграла природа в воспитании будущего поэта?
2. Кого считал своими необычными друзьями в детстве К. Д. Бальмонт?
3. Кому поэт посвятил свой сборник "Фейные сказки"?
4. Какие герои есть в сборнике К. Д. Бальмонта?
деревянном блюде, обложенного огурчиками и держащего в пасти кусок зелени." (причастный оборот)
"Положили: разговоры прекратить, и, вспомнив о найденном нумере "Московских ведомостей", жадно принялись читать его." (деепричастный оборот)
"Оставшись за штатом, поселились они в Петербурге... "
(деепричастный оборот)
"Из Вятки пишут: один из здешних старожилов изобрел следующий оригинальный приготовления ухи: взяв живого налима, предварительно его высечь; ..." (деепричастный оборот)
"Под деревом, брюхом кверху и подложив под голову кулак, спал громаднейший мужичина и самым нахальным образом уклонялся от работы." (деепричастный оборот)
"Чаще и чаще стали они припоминать об оставленных ими в Петербурге кухарках и втихомолку даже поплакивали." (причастный оборот)
"- Ты смотри, однако, каналья, не утопи нас! - сказали генералы, увидев покачивавшуюся на волнах ладью." (деепричастный оборот)
Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. Огорожа палісадника нехитра. Вона зроблена із сухих гілок дерев. Згодом Віктор Іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. Можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що Віктор Іванович перестав там з'являтися. Від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.
Одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. Мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде Віктор Іванович. Цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. Всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. Кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. Між квітами на грядці жодної травинки. Коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.