Прочитайте миф «актеон» и выполните к тесту. однажды охотился актеон со своими товарищами в лесах киферона. настал жаркий полдень. утомленные охотники расположились на отдых в тени густого леса, а юный актеон, отделившись от них, пошел искать прохлады в долинах киферона. вышел он на зеленую цветущую долину гаргафию, посвященную богине артемиде. в крутом склоне горы увидел актеон прелестный грот, весь обвитый зеленью. он пошел к нему, не зная, что грот часто служит местом отдыха дочери зевса, артемиде, и что она только что вошла туда. богиня отдала лук и стрелы одной из нимф и готовилась к купанию. нимфы сняли с богини сандалии, волосы завязали узлом и уже хотели идти к ручью зачерпнуть студеной воды, как у входа в грот показался актеон. громко вскрикнули нимфы, увидав входящего актеона. они окружили артемиду, желая скрыть ее от взора смертного. подобно тому, как пурпурным огнем зажигает облака восходящее солнце, так зарделось краской гнева лицо богини, гневом сверкнули ее очи, и еще прекраснее стала она. разгневалась на то артемида, что актеон нарушил ее покой, и превратила несчастного актеона в стройного оленя. ветвистые рога выросли на голове актеона. ноги и руки обратились в ноги оленя. вытянулась его шея, заострились уши, пятнистая шерсть покрыла все тело. пугливый олень обратился в поспешное бегство. увидел актеон свое отражение в ручье. он хочет воскликнуть: «о, горе! » - но нет у него дара речи. слезы покатились у него из глаз. лишь разум человека сохранила ему богиня. что делать ему? куда бежать? собаки актеона почуяли след оленя; они не узнали своего хозяина и с яростным лаем бросились за ним. через долины по ущельям киферона, по стремнинам гор, через леса и поля, как ветер, несся прекрасный олень, закинув на спину ветвистые рога, а за ним мчались собаки. все ближе и ближе собаки, вот они настигли его, и их острые зубы впились в тело несчастного актеона-оленя. хочет крикнуть актеон: «о, пощадите! ведь это я, актеон, ваш хозяин! » - но только стон вырывается из груди оленя, и слышится в этом стоне звук голоса человека. упал на колени олень-актеон. скорбь, ужас и мольба видны в его глазах. 4 неизбежна гибель, рвут его тело на части рассвирепевшие псы. подоспевшие товарищи актеона жалели, что нет его с ними при таком счастливом лове. затравили собаки дивного оленя, и не знали друзья актеона, кем был этот олень. так погиб актеон, нарушивший покой богини артемиды, единственный из смертных, видевший небесную красоту дочери громовержца зевса и латоны.

выпишите главную информацию из текста

выпишите второстепенную информацию из текста.

Я хочу рассказать Вам о книге, которую я недавно прочитала. Артур Конан Дойл "Записки о Шерлоке Холмсе". Это невероятная книга, которая заставила заново посмотреть на этого персонажа. Автор прекрасно передал все эмоции детектива и Доктора Ватсона, их действия. Прекрасно рассказал о делах, над которыми они работали.
После прочтения этой книги, я сама стала более внимательной, потому что взяла в пример Шерлока. Его разум, который может найти разгадку на всё, его острое чувство юмора, его скрытность от всего мира, кроме лучшего друга - все это заставляет меня возвращаться к этой книге снова и снова.

Олександр Олесь цікаві факти Олександр Олесь, справжнє ім’я якого Олександр Кандиба народився 5 грудня 1878 року на Сумщині в селянсько-чумацькій сім’ї. З малечку він був дуже здібним і людяним хлопчиком. В 4 роки вже навчився читати, відбулося його перше знайомство з творами Т. Шевченка. Коли йому було 11 років його батько втопився в ставку і він залишися з мамою і двома сестрами. В 1893 році він вступає до хліборобської школи, але жаги до знань не мав. Вчився аби закінчити. Саме в цій школі відбувся його творчий дебют – у рукописних журналах з’являються його перші вірші «Комета» та «Первоцвіт». Після школи стає слухачем вільних та безкоштовних курсів Харківського ветеринарного інституту і паралельно працює на скотобійні «Дарниця». Високу оцінку за свої твори він отримав від першої у царській Росії жінки-професора Олександри Єфименко, що спонукало його творити далі. Визначною подією у його житті стала поїздка до Полтави на відкриття пам’ятника Котляревському у 1903 році. Саме там він знайомиться та заводить хороші товариські відносини з Л. Українкою, Б. Грінченком, М. Коцюбинським. Знайомство з велетнями українського слова спонукало його перейти на написання творів тільки українською. В тому ж році він знайомиться зі своєю дружиною Вірою Свадковською, яка подарувала йому сина Олега Ольжича та вперше підписує твори Олесь. В 1905 році в альманасі «Багаття» вперше публікуються його твори. Заводить міцну дружбу з О.Кобилянською та В. Гнатюком, знайомиться з І. Франком та П. Тичиною. Останній вважав Олеся своїм вчителем і наставником і навіть свою першу збірку посвятив Олександру Олесю. Після Жовтневої революції 1917 року змушений емігрувати, залишивши дружину і сина в Україні. Там він пише свої найкращі твори «Минуле України в піснях» та «Земля обітована». Віра Свадковська, залишився в Україні, ледве зводить кінці з кінцями, викладаючи в університеті. Син Олег в свої 22 роки стає наймолодшим доктором археології, але не зміг розділити радість з батьком, який проживав у Чехії. Коли розпочалась Друга світова війна, син Олександра Олеся стає учасником руху Опору. В 1944 році нацисти його схоплюють і закатовують у концтаборі Заксенгаузен. Перебуваючи в еміграції до кінця свого життя, поет вивчає чеську, французьку та німецьку мови. Листуючись з дружиною, він переконує її вивчати українську мову, висилає з-за кордону словники та збірники, написані українською. Між ними збереглися теплі відносини, хоча називали один одного вони лише на «Ви». Помер Олесь в Празі в 1944 році.