Прочитать рассказ М.А. Б унина «Кавказ»и ответить на вопросы (письм.) :Какие вопросы мучают героев? Как они распорядились своим чувством и почему?Как, по-вашему, герои поступали благородно , скрывая свою любовь?
Согласно мифу, однажды Актеон во время охоты случайно подошёл к месту, где Артемида купалась со своими нимфами в реке. Вместо того чтобы в священном страхе удалиться, он, зачарованный, стал наблюдать за игрой, не предназначенной для людских глаз[5]. Заметив охотника, разгневанная богиня превратила его в оленя, который попытался убежать, но был настигнут и разорван 50 охотничьими собаками самого Актеона. Это было на склоне горы Киферон.
Либо он заявил, что превосходит Артемиду в искусстве охоты[6], либо захотел вступить с ней в брак[7]. По другому рассказу, он хвастался перед друзьями, что застал богиню во время купания.
Согласно Стесихору, Артемида «накинула на Актеона шкуру оленя», то есть превратила его в оленя, чтобы он не взял себе в жены Семелу[8]. В другом мифе (версия Акусилая) о гибели Актеона сообщается, что Актеон был превращён в оленя Зевсом за сватовство к возлюбленной Зевса Семеле.
Одно из наиболее известных изложений мифа об Актеоне и Артемиде содержится в «Метаморфозах» Овидия. Согласно Овидию, Актеон увидел купающуюся Артемиду в Гаргафийской долине, у источника Парфений, и захотел ей овладеть[9]. Овидий перечисляет по именам 35 собак Актеона, но не всех[10].
Позже Хирон изваял статую Актеона, и это утешило собак[11] Утверждали также, что собаки Актеона, разорвавшие хозяина, были помещены на небесный свод в виде созвездия — или Большой, или Малый Пёс.
Актеоново ложе показывали по дороге из Мегар в Платеи. Позже по оракулу из Дельф его кости разыскали и зарыли в Орхомене, когда страну опустошало привидение[12]. Изображен с матерью в Аиде на картине Полигнота в Дельфах[13]. Культ Актеона существовал в Платеях[14]. По истолкованию, он был из Аркадии, потратил все деньги на псовую охоту и разорился[15].
Действующее лицо трагедии Эсхила «Лучницы» (фр.241-244 Радт), трагедий Фриниха, Иофонта и Клеофонта «Актеон»
Відповідь:Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Объяснение:
Согласно мифу, однажды Актеон во время охоты случайно подошёл к месту, где Артемида купалась со своими нимфами в реке. Вместо того чтобы в священном страхе удалиться, он, зачарованный, стал наблюдать за игрой, не предназначенной для людских глаз[5]. Заметив охотника, разгневанная богиня превратила его в оленя, который попытался убежать, но был настигнут и разорван 50 охотничьими собаками самого Актеона. Это было на склоне горы Киферон.
Либо он заявил, что превосходит Артемиду в искусстве охоты[6], либо захотел вступить с ней в брак[7]. По другому рассказу, он хвастался перед друзьями, что застал богиню во время купания.
Согласно Стесихору, Артемида «накинула на Актеона шкуру оленя», то есть превратила его в оленя, чтобы он не взял себе в жены Семелу[8]. В другом мифе (версия Акусилая) о гибели Актеона сообщается, что Актеон был превращён в оленя Зевсом за сватовство к возлюбленной Зевса Семеле.
Одно из наиболее известных изложений мифа об Актеоне и Артемиде содержится в «Метаморфозах» Овидия. Согласно Овидию, Актеон увидел купающуюся Артемиду в Гаргафийской долине, у источника Парфений, и захотел ей овладеть[9]. Овидий перечисляет по именам 35 собак Актеона, но не всех[10].
Позже Хирон изваял статую Актеона, и это утешило собак[11] Утверждали также, что собаки Актеона, разорвавшие хозяина, были помещены на небесный свод в виде созвездия — или Большой, или Малый Пёс.
Актеоново ложе показывали по дороге из Мегар в Платеи. Позже по оракулу из Дельф его кости разыскали и зарыли в Орхомене, когда страну опустошало привидение[12]. Изображен с матерью в Аиде на картине Полигнота в Дельфах[13]. Культ Актеона существовал в Платеях[14]. По истолкованию, он был из Аркадии, потратил все деньги на псовую охоту и разорился[15].
Действующее лицо трагедии Эсхила «Лучницы» (фр.241-244 Радт), трагедий Фриниха, Иофонта и Клеофонта «Актеон»
Відповідь:Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Пояснення: