Проблема рассказа горбун , боскомская долина ( записки шерлока холмса )
(пример : проблема выживания в трудных условиях чтобы выжить в трудных условиях нужно не падат духом , а слушать советы старших. быть самостоятельным .( васюткино озеро))

Я довго читав роман Вальтера Скотта "Айвенго" і з жалем перегорнув останню сторінку. Ще вчора я гав за поведінкою героїв, переживав про те, чи зуміють до Річарду воїни Локслі. Я відчував себе жителем середньовічного міста і тільки відриваючись від книги, розумів, що на дворі 21 століття. І ось все прочитано. А герої ніби залишилися знайомими, майже рідними. Хто ж запам'ятався більше ?Айвенго. Чому він ? Познайомився я з ним в дивній обстановці. Він є до себе додому в незвичному одязі. Його ніхто не вважає своїм: ні рідний батько, ні кохана. Він-паломник. Але Вілфред вже в рідному гніздечку, за яким нудьгував. Він дивиться в очі людині, яка народила його , не прощає дитину, боїться підійти до коханої...Айвенго-воїн без страху і докору. Ще не бачачи його, ми прислухається до бесіди про нього в замку Седріка Сакса . Ми дізнаємося про те, як він воював,, захоплюємося його витонченістю і відвагою. Він не користується своєю перевагою під час турнірів, скромний і величний.Найпривабливіше його якість-вірність і чесність. Він воює на боці короля Річарда і служить Йому до кінця, не кидаючи навіть у складній ситуації. Він любить жінку, через яку його позбавляють спадщини., але не стає негідником і зрадником.Айвенго ризикує собою заради Ребекки, яка у важку хвилину опинилася поруч і лікувала його. Він міг би дивитися на всіх зверхньо, але наділений співчуттям і вміє дякувати. Ось чому він летить на бій, захищає Ребекку.Роман прочитаний, а я знову і знову беру його в руки, щоб зустрітися з яскравими, незвичайними людьми. А лицар Айвенго, так вважаю, назавжди залишиться моїм улюбленим персонажем. Він вчить благородству, вірному служінню жінці і зразком мужності.

Объяснение-зроби будь ласка мою відповідь кращим

«Судьба человека» Михаила Шолохова – трогательное, проницательное произведение, повествующее о тяжкой доле военного шофёра Андрея Соколова. Образ Соколова – пример мужества, выдержки, упорства, настойчивости и силы воли. Андрей тяжело, с болью в сердце вспоминал пережитые несчастья и утраты. Некоторые моменты он просто не мог перенести, но продолжал воспроизводить все это в памяти. Все события из рассказа Соколова происходили во времена Второй Мировой Войны. И сколько же несчастий сразу выпало на его судьбу. Война кардинально изменила его мир. Счастливый в браке, отец троих замечательных детей мигом превратился в сироту, вдовца, пленника. Как он с горечью вспоминал расставание с женой и детьми, как оттолкнул Ирину, как корит себя за это. Может в этом и была задача автора: показать, что пережить можно все.
Бедный шофёр переживает несчастья одно за другим. Сколько раз он смотрел смерти прямо в глаза и отворачивался. Сначала плен. Соколов работал еле держась на ногах, ему пришлось убить человека – предателя. Он вспоминал то, как по вине «товарища» его снова чуть не лишили жизни. Как он всем доказал на что русский солдат. Как получал еду наравне с собакой, как смог сбежать, прихватив с собой немца. Как получил известие о смерти жены с дочерьми, как смотрел на яму, на месте которой когда-то стоял его дом. Как узнал что сын ещё жив, и как хоронил его. Как в его сердце вселялась надежда, и гасла, снова и снова…
Сколько страданий перенес этот мужественный сильный человек, и ничто не смогло его сломить. Он все же обрел свое счастье, взял приемного сына, и зажил с ним по-новому. Соколов, конечно, не смог вернуть былые времена, жену, детей. Но он осчастливил маленького Ванюшку, став его отцом, а сам получил душевное спокойствие. Этот человек мужественно преодолел все преграды. Что, как не это закаляет силу духа. Именно поэтому Андрей Соколов — мужественный, стойкий и сильный человек, какие бы препятствия не встретились на его пути.