"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
Крыжовник. Рассказ Антона Павловича Чехова. Фактически рассказ о том, как осуществляются мечты и приносят ли счастье эти мечты, которые осуществляются, другим людям.
Фактически главный герой, то есть Николай Иванович Чимша- Гималайский, идёт всю жизнь к осуществлению своей мечты, но при этом совершенно не думает о близких людях, его окружающих. В конце концов, по мнению, автора, это приводит главного героя к полному моральному и отчасти даже к физическому разложению (главный герой поправился и обрюзг).
Но зато главный герой достиг своей мечты, хотя и жил ради неё тяжело и даже схоронил супругу, которая такой данной жизни не выдержала. Размышляя о прочитанном, думаю, что дом с крыжовником- это некий образ материального благополучия, стремясь к которому, можно потерять всё моральное и духовное внутри себя.
"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
Крыжовник. Рассказ Антона Павловича Чехова. Фактически рассказ о том, как осуществляются мечты и приносят ли счастье эти мечты, которые осуществляются, другим людям.
Фактически главный герой, то есть Николай Иванович Чимша- Гималайский, идёт всю жизнь к осуществлению своей мечты, но при этом совершенно не думает о близких людях, его окружающих. В конце концов, по мнению, автора, это приводит главного героя к полному моральному и отчасти даже к физическому разложению (главный герой поправился и обрюзг).
Но зато главный герой достиг своей мечты, хотя и жил ради неё тяжело и даже схоронил супругу, которая такой данной жизни не выдержала. Размышляя о прочитанном, думаю, что дом с крыжовником- это некий образ материального благополучия, стремясь к которому, можно потерять всё моральное и духовное внутри себя.