Про українську сучасну літературу введеться багато дискусій і розмов. як книгарня “Є” ) можнапобачити великий вибір української книги ( поезія, проза, збірки, онтології, романи ) на будь-який смак і вподобання.
На мою думку, проблема порягає у впливі масової культури на літературу, і пов’язану з цим популярність “дешевих” любовних романів, детективів, особливо набрали обертів фантастика і фентезі, які в основі відійшли від класичних традицій. В цій ситуації “поганим” є не сам жанр, автор чи манера написання, а, на мою думку, саме в легкості. З однієї сторони, цікаво провести вечір з таким романом, але через день, іноді тижнень забуваються імена (або жхарактерні риси головних героїв, сюжетна лінія, проблематика ), і, взагалі, про що була книга.
«Самое страшное на войне — не снаряды и бомбы, а бездеятельность, отсутствие цели». Бомбежки, жара, неразбериха, всеобщее смятение — наши войска отступают. Керженцев испытывает стыд оттого, что он, командир, не знает, где его взвод, полк, дивизия оттого, что чувствует свою вину за отступление, за то, что мирные жители «завтра проснутся и увидят немцев». Война — не только тяжелые бои, но и тяжелый физический труд. Бойцы долбят кирками твердый, как камень, грунт. Им приходится быть то землекопами, то плотниками, то печниками. Война требует все новых и новых жертв. Вот пришло пополнение — многие винтовку в первый раз видят. «Одного убило вчера. Разорвалась граната в руках «Невеселая штука война...» — говорит Керженцев
Про українську сучасну літературу введеться багато дискусій і розмов. як книгарня “Є” ) можнапобачити великий вибір української книги ( поезія, проза, збірки, онтології, романи ) на будь-який смак і вподобання.
На мою думку, проблема порягає у впливі масової культури на літературу, і пов’язану з цим популярність “дешевих” любовних романів, детективів, особливо набрали обертів фантастика і фентезі, які в основі відійшли від класичних традицій. В цій ситуації “поганим” є не сам жанр, автор чи манера написання, а, на мою думку, саме в легкості. З однієї сторони, цікаво провести вечір з таким романом, але через день, іноді тижнень забуваються імена (або жхарактерні риси головних героїв, сюжетна лінія, проблематика ), і, взагалі, про що була книга.
«Самое страшное на войне — не снаряды и бомбы, а бездеятельность, отсутствие цели». Бомбежки, жара, неразбериха, всеобщее смятение — наши войска отступают. Керженцев испытывает стыд оттого, что он, командир, не знает, где его взвод, полк, дивизия оттого, что чувствует свою вину за отступление, за то, что мирные жители «завтра проснутся и увидят немцев». Война — не только тяжелые бои, но и тяжелый физический труд. Бойцы долбят кирками твердый, как камень, грунт. Им приходится быть то землекопами, то плотниками, то печниками. Война требует все новых и новых жертв. Вот пришло пополнение — многие винтовку в первый раз видят. «Одного убило вчера. Разорвалась граната в руках «Невеселая штука война...» — говорит Керженцев