И вот Печорин стоит под дулом пистолета. Условия дуэли очень жесткие. При малейшем ранении можно очутиться в пропасти. Сколько самообладания, выдержки у него! Он знает, что его пистолет не заряжен, что через минуту может оборваться его жизнь. Ему хочется до конца испытать Грушницкого. Но тот забывает о чести, совести и порядочности, когда затронуто его самолюбие. В мелкой душе Грушницкого не пробудилось великодушия. И он выстрелил в безоружного человека. К счастью, пуля только оцарапала колено соперника. Презрение и злоба охватили Печорина при мысли, что этот человек с такой легкостью мог убить его. Но несмотря ни на что, Печорин готов простить своего противника и говорит: “Грушницкий, еще есть время. Откажись от своей клеветы, и я тебе прощу все, тебе не удалось подурачить, и мое самолюбие удовлетворено”. Грушницкий, сверкнув глазами, ответил: “Стреляйте. Я себя презираю, а вас ненавижу.. . Нам на земле вдвоем нет места... ” Печорин не промахнулся. Автор показал, что перед лицом смерти герой романа оказался таким же двойственным, каким мы видели его на протяжении всего произведения. Ему искренне жаль Грушницкого, попавшего с интриганов в глупое положение. Печорин готов был простить его, но в то же время не смог отказаться от дуэли в силу существовавших в обществе предрассудков. Чувствуя свое одиночество среди водяного общества, среди людей, подобных Грушницкому, осуждая это общество, Печорин сам является рабом его Морали.
Диво здійснення мрії в повісті О. Гріна "Пурпурові вітрила"
Повість-казка Олександра Гріна "Пурпурові вітрила" - це справжній гімн мріям, надії та силі справжнього кохання. Головні герої - Ассоль та Артур Грей - справжні романтики. Вони завзято мріють, ніколи не втрачають надії та віри у те, що їхні мрії здійсняться - навіть тоді, коли, здається, все проти них.
Над Ассоль через її мрію глузують жителі міста, вважають її за дурну. Але дівчина не звертає уваги на недоброзичливість оточуючих. Вона мріє - і її мрія здійснюється. Артуру Грею теж довелося долати неабиякі перешкоди на шляху до здійснення його мрії, але він вистояв і досяг своєї мети. Це йому вдалося завдяки терпінню, наполегливості та вірі в себе і свою мрію.
Звісно, у реальному житті не всі мрії здійснюються. Але це не означає, що мріяти не треба. Навпаки: мрія надає людині крила, підносить її над буденністю життя. І тоді навіть найфантастичніша мрія може здійснитися - як у повісті Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
Но несмотря ни на что, Печорин готов простить своего противника и говорит: “Грушницкий, еще есть время. Откажись от своей клеветы, и я тебе прощу все, тебе не удалось подурачить, и мое самолюбие удовлетворено”. Грушницкий, сверкнув глазами, ответил: “Стреляйте. Я себя презираю, а вас ненавижу.. . Нам на земле вдвоем нет места... ” Печорин не промахнулся.
Автор показал, что перед лицом смерти герой романа оказался таким же двойственным, каким мы видели его на протяжении всего произведения. Ему искренне жаль Грушницкого, попавшего с интриганов в глупое положение. Печорин готов был простить его, но в то же время не смог отказаться от дуэли в силу существовавших в обществе предрассудков. Чувствуя свое одиночество среди водяного общества, среди людей, подобных Грушницкому, осуждая это общество, Печорин сам является рабом его Морали.
Диво здійснення мрії в повісті О. Гріна "Пурпурові вітрила"
Повість-казка Олександра Гріна "Пурпурові вітрила" - це справжній гімн мріям, надії та силі справжнього кохання. Головні герої - Ассоль та Артур Грей - справжні романтики. Вони завзято мріють, ніколи не втрачають надії та віри у те, що їхні мрії здійсняться - навіть тоді, коли, здається, все проти них.
Над Ассоль через її мрію глузують жителі міста, вважають її за дурну. Але дівчина не звертає уваги на недоброзичливість оточуючих. Вона мріє - і її мрія здійснюється. Артуру Грею теж довелося долати неабиякі перешкоди на шляху до здійснення його мрії, але він вистояв і досяг своєї мети. Це йому вдалося завдяки терпінню, наполегливості та вірі в себе і свою мрію.
Звісно, у реальному житті не всі мрії здійснюються. Але це не означає, що мріяти не треба. Навпаки: мрія надає людині крила, підносить її над буденністю життя. І тоді навіть найфантастичніша мрія може здійснитися - як у повісті Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".
Объяснение: