Миф повествует об Арионе, который, будучи талантливым певцом, виртуозно владевшим кифарой, нажил достаточное состояние и решил отправиться домой, наняв корабль. Разбойники-корабельщики задумали украсть его богатство, но Арион, под предлогом исполнения последней песни, прыгнул в море, и там его дельфин. Позднее он вернул себе свое богатство.
"Арион" Пушкина очень далек от мифа. Единственное сходство в том, что Арион и лирический герой Пушкина - служители музы.
"Арион" Пушкина - это аллегория. Пушкин иносказательно изображает декабристов, восставших, не боясь гнева царя, и себя между ними. (кстати, стихотворение написано на годовщину восстания декабристов). Среди бушующих волн (народные волнения), одни в челне (декабристов было немного), сражаясь со стихией (гневом государственной власти, царя), они все равно плыли вперед, пока буря (гнев царя) не сокрушила судно (подавление восстания). Судно потонуло, унеся жизни всей команды (повешение некоторых декабристов, ссылка остальных), кроме певца (Пушкин находился под строгим присмотром).
Свое лирический герой связывает с милостью всевышнего. Звучит мотив, что поэт - избранник божий. (риза - одежда служителя бога). Также лирический герой четко дает понять, что не отступил от "вольнодумческих идей" декабристов и все так же верен им: "Я гимны прежние пою". Смысл стихотворения - сила искусства неподвластна ничему. Поэт - служитель высших сил.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана:
Объяснение:
Миф повествует об Арионе, который, будучи талантливым певцом, виртуозно владевшим кифарой, нажил достаточное состояние и решил отправиться домой, наняв корабль. Разбойники-корабельщики задумали украсть его богатство, но Арион, под предлогом исполнения последней песни, прыгнул в море, и там его дельфин. Позднее он вернул себе свое богатство.
"Арион" Пушкина очень далек от мифа. Единственное сходство в том, что Арион и лирический герой Пушкина - служители музы.
"Арион" Пушкина - это аллегория. Пушкин иносказательно изображает декабристов, восставших, не боясь гнева царя, и себя между ними. (кстати, стихотворение написано на годовщину восстания декабристов). Среди бушующих волн (народные волнения), одни в челне (декабристов было немного), сражаясь со стихией (гневом государственной власти, царя), они все равно плыли вперед, пока буря (гнев царя) не сокрушила судно (подавление восстания). Судно потонуло, унеся жизни всей команды (повешение некоторых декабристов, ссылка остальных), кроме певца (Пушкин находился под строгим присмотром).
Свое лирический герой связывает с милостью всевышнего. Звучит мотив, что поэт - избранник божий. (риза - одежда служителя бога). Также лирический герой четко дает понять, что не отступил от "вольнодумческих идей" декабристов и все так же верен им: "Я гимны прежние пою". Смысл стихотворения - сила искусства неподвластна ничему. Поэт - служитель высших сил.
Незвичайна і багата на пригоди біографія поета-романтика Дж. Байрона наклала відбиток на його творчість. Він належав до аристократичної, але збіднілої родини. У десятирічному віці після смерті діда Байрон успадкував титул лорда. Ще студентом Кембріджського університету почав писати вірші, та відомий став після опублікування поеми "Паломництво Чайльда-Гарольда". Байрон багато подорожував, цікавився історією, був учасником визвольного руху в Італії, долучився до лав грецьких повстанців.
Поеми Байрона побудовані як лірична сповідь героя, який втілює риси непересічної особистості і є носієм вірувань та ідей своєї хворої доби. Ці поеми-сповіді є найвищим творчим досягненням англійського поета-романтика. Саме романтикою овіяний образ українського гетьмана Мазепи. Байрон, як свідчить поема "Мазепа", цікавився історією України і, на відміну від російських письменників, симпатизував Мазепі.
Після поразки шведів під Полтавою король Карл XII зупинився перепочити в лісі. Він ліг під деревом, тамуючи біль від ран. До нього приєднався гетьман Мазепа, але король помітив, що перш ніж лягти відпочити, козацький гетьман:
...обійняв свого коня
За шию, наче той рідня,
І не зважаючи на втому,
Підкинув листя вороному,
Обер на спині вогкий" пил,
Звільнив з оброті і вудил...
Короля вразило таке трепетне ставлення до тварини, і він попросив гетьмана розповісти, за що той так шанує свого коня. Козацький гетьман відповів, що не добром поминає "ту школу, де навчивсь їзди". Це заінтригувало короля, і Мазепа задовольнив його цікавість розповіддю про службу пажем за юних літ при дворі короля Яна-Казиміра. Юний і вродливий Мазепа закохався у молоду дружину ясновельможного пана: