В заброшенном уголке сада распускается прекрасная роза. Сюда заходит только маленький мальчик, который наблюдает за насекомыми, зверями и читает; за ним присматривает сестра. Но мальчик заболевает, и некому насладиться красотой розы. Ее видит противная жаба, которая вознамерилась съесть цветок, но лишь ранилась о шипы и падала со стебля. Мальчик попросил принести розу. Сестра буквально выхватила цветок из лап жабы, отбросила квакушку в сторону, а розу поставила в стакане у кроватки мальчика. Цветок был рад — роза желала другой смерти, нежели быть сожранной жабой.
Мальчик успел лишь понюхать цветок и умер… Розу поставили у гробика, и хотя там было много цветов, смотрели только на нее, а позже засушили — такой она и попала к автору.
Тарас Бульба — герой і мужній воїн, що прославив себе в багатьох боях. Мужня особа, сміливий погляд, козацькі вуси й трубка, з якого він ніколи не розводився. Таким виникає перед нами зі сторінок повести полковник Тарас Бульба. Він любить козацьке життя. Тому й проводить своє життя в Запорізькій Січі, тому що він — захисник рідної землі, православ'я й законів. Такими хоче бачити й своїх синів. Пишається він синами гаючи, як трощать вони ворога в першій битві. Сам Тарас провів все своє життя в битвах з поляками, турками, татарами. Відважним, досвідченим командиром виявляє себе Тарас, коли його обрали отаманом. У першу чергу для нього - вірність вітчизні. Це видно не тільки з його знаменитого мовлення про бойове братерство. І в останню свою хвилину він намагається до товаришам
Мальчик успел лишь понюхать цветок и умер… Розу поставили у гробика, и хотя там было много цветов, смотрели только на нее, а позже засушили — такой она и попала к автору.