Прчитайте сторінки 247-253 повісті, виконайте завдання -гру" Ключове слово"(дайте пояснення цим поняттям повісті) 1.50000-.. 2. Мадам Бухенбах-. 3.Новий номер- 4.Піня-. 5.Надзвичайні гості-.. 6. Дошка із цвяхами-.. 7. Фотокартка напам'ять-.. 8. Кримінальна справа- 9 Величезна брила-.. 10.Біер-Miер-. 11.Коропева Британії-.. 12.Джебсон
Объяснение:
С началом Великой Отечественной войны шофёру Андрею Соколову приходится расстаться с семьёй и уйти на фронт. Уже в первые месяцы войны он получает ранение и попадает в нацистский плен. В плену он переживает все тяжести концлагеря, благодаря своему мужеству избегает расстрела и, наконец, бежит из него за линию фронта, к своим. В коротком фронтовом отпуске на малую родину он узнаёт, что его любимая жена Ирина и обе дочери погибли во время бомбёжки. Он сразу же возвращается на фронт не в силах больше находиться в родном городе. Из родных у него остался только молодой сын, ставший офицером. В день победы Андрей получает известие о том, что его сын погиб в последний день войны. После войны одинокий Андрей Соколов работает в чужих местах. Там он встречает маленького мальчика Ваню, оставшегося сиротой. Его мать погибла, а отец пропал без вести. Соколов говорит мальчику, что он его отец, и этим даёт мальчику (и себе) надежду на новую жизнь.
Відповідь:
1. Всі дорослі спочатку були дітьми, тільки мало хто з них про це пам’ятає.
2. Слова тільки заважають розуміти один одного.
3. Це дуже сумно, коли забувають друзів. Не у кожного був друг. І я боюся стати таким, як дорослі, котрі нічим не цікавляться, крім цифр.
4. Досить тільки пересунути стілець на кілька кроків. І ти знову і знову дивишся на небо, де заходить сонце. Варто тільки захотіти.
5. Коли даєш себе приручити, потім доводиться й плакати.
6. Зряче одне лише серце. Найголовнішого очима не побачиш.
7. Ти живеш у своїх вчинках, а не в тілі. Ти – це твої дії, і немає іншого тебе.
8. Є таке тверде правило. Встав вранці, вмився, привів себе в порядок – і відразу ж приведи в порядок свою планету.
9. Дорослі ніколи нічого не розуміють самі, а дітей дуже втомлює без кінця їм все пояснювати і розтлумачувати.
10. Ми відповідаємо за тих, кого приручили.
Пояснення: