Изучение «Кладовой солнца» следует рассматривать как продолжение и развитие темы «Родная природа» . Задача учителя в данном случае осложняется тем, что сказка-быль «Кладовая солнца» не просто произведение о природе. В дневниковой записи М. Пришвин рассказывает: «В „Кладовой солнца“ я написал, что правда есть суровая борьба за любовь… » Пришвин создает сказку «для всех» . Заложенный в ней смысл глубок. Подобно тому как солнце откладывало свою энергию в торфяных залежах, писатель вместил в «Кладовую солнца» все, что накопил за долгие годы: доброе отношение к людям, любовь к природе… Правда — не просто любовь к человеку. Она заключена в суровой борьбе за любовь и раскрывается в столкновении двух начал: зла и любви. «На одной стороне полукруга воет собака, на другой воет волк… Какой это жалобный вой. Но ты, прохожий человек, если услышишь и у тебя поднимется ответное чувство, не верь жалости: воет не собака, вернейший друг человека, — это волк, злейший враг его, самой злобой своей обреченный на гибель. Ты, прохожий, побереги свою жалость не для того, кто о себе воет, как волк, а для того, кто, как собака, потерявшая хозяина, воет, не зная, кому же теперь, после него, ей послужить» .
Зло, стремящееся удовлетворить хищные инстинкты, наталкивается на силу любви, на страстное желание выжить. Поэтому сказка Пришвина светится не только любовью — в ней борьба, в ней столкновение добра и зла.
Автором использованы некоторые приемы традиционной сказки. Здесь есть стечения почти сказочных случайностей и совпадений. Активное участие в судьбе детей принимают животные. Ворон, ядовитая змея, сорока, волк по кличке Серый Помещик враждебны детям. Собака Травка — представитель «доброй природы» — верно служит человеку. Интересно отметить, что первоначально сказка называлась «Друг человека» . Все философские рассуждения автора о «правде истинной» помещены в главах, повествующих о Травке.
И вместе с тем события в произведении имеют реальную основу. «Кладовая солнца» была написана в 1945 году, после окончания Великой Отечественной войны. А «еще в 1940 году автор говорил о своем намерении работать над рассказом о том, как поссорились двое детей и как пошли они двумя разделившимися дорогами, не зная, что в лесу сплошь да рядом такие дороги-обходы снова соединяются в одну общую. Дети встретились, и дорога сама их примирила» (по воспоминаниям В. Д. Пришвиной) .
Прием слияния сказочного и реального дал возможность писателю выразить свой идеал, мечту о высоком назначении человека, о его ответственности перед всем живым на земле. Сказка-быль пронизана оптимистической верой писателя в близость и возможность осуществления этой мечты, если искать ее воплощение в реальной жизни, среди обыкновенных на первый взгляд людей. Эту мысль писатель прежде всего выразил в главных героях произведения — Насте и Митраше.
Своеобразие произведения — раскрытие человека через природу, через отношение человека к природе. Пришвин писал: «Я ведь, друзья мои, пишу о природе, сам же только о людях и думаю».
Як Джонатан, я б мав багато мотивації та бажання навчати інших. Особисто для мене навчання є одним з найцінніших та найсильніших інструментів, які можна використовувати для зміни світу навколо себе. Я б почав з простих, але важливих речей, які виявилися корисними для мене в житті.
Перш за все, я б навчав інших основам читання і письма. Це фундаментальні навички, які відкривають двері до невичерпних можливостей у навчанні, розвитку та самореалізації. Через ці навички люди можуть здобувати нові знання, розуміти світ навколо себе і вільно висловлювати свої думки.
Далі, я б працював над розвитком навичок критичного мислення та проблемного мислення. Навчаючи людей аналізувати і оцінювати інформацію, вони зможуть стати самостійними, впевненими у своїх рішеннях та здатними до самовдосконалення. Критичне мислення допомагає розрізняти правдиву інформацію від маніпуляцій та обману, а проблемне мислення стимулює пошук творчих рішень та інновацій.
Також, я б спонукав інших до постійного навчання та саморозвитку. У світі, що постійно змінюється, важливо залишатися в актуальності та вдосконалювати свої навички. Я б показав, як важливо вчитися новому кожен день, збагачувати свій багаж знань і ставити перед собою нові виклики та цілі.
Крім того, я б навчав людей навичкам соціальної взаємодії та співпраці. Наш світ потребує спільної роботи та взаєморозуміння для вирішення складних проблем. Навчаючи інших слухати, спілкуватися та працювати в команді, ми можемо створити гармонійну та справедливу спільноту.
На завершення, я б навчав інших надіяти та мріяти. Справжні мрії надають нам напрямок і мотивацію для досягнення великих результатів. Я б підтримував у людей віру у свої сили, посилював їх впевненість і допомагав їм розкривати свій потенціал.
Як Джонатан, моє прагнення навчати інших походить з моєї віри в потужну силу знань і розвитку. Через навчання ми здатні змінювати світ і покращувати якість життя людей.
Зло, стремящееся удовлетворить хищные инстинкты, наталкивается на силу любви, на страстное желание выжить. Поэтому сказка Пришвина светится не только любовью — в ней борьба, в ней столкновение добра и зла.
Автором использованы некоторые приемы традиционной сказки. Здесь есть стечения почти сказочных случайностей и совпадений. Активное участие в судьбе детей принимают животные. Ворон, ядовитая змея, сорока, волк по кличке Серый Помещик враждебны детям. Собака Травка — представитель «доброй природы» — верно служит человеку. Интересно отметить, что первоначально сказка называлась «Друг человека» . Все философские рассуждения автора о «правде истинной» помещены в главах, повествующих о Травке.
И вместе с тем события в произведении имеют реальную основу. «Кладовая солнца» была написана в 1945 году, после окончания Великой Отечественной войны. А «еще в 1940 году автор говорил о своем намерении работать над рассказом о том, как поссорились двое детей и как пошли они двумя разделившимися дорогами, не зная, что в лесу сплошь да рядом такие дороги-обходы снова соединяются в одну общую. Дети встретились, и дорога сама их примирила» (по воспоминаниям В. Д. Пришвиной) .
Прием слияния сказочного и реального дал возможность писателю выразить свой идеал, мечту о высоком назначении человека, о его ответственности перед всем живым на земле. Сказка-быль пронизана оптимистической верой писателя в близость и возможность осуществления этой мечты, если искать ее воплощение в реальной жизни, среди обыкновенных на первый взгляд людей. Эту мысль писатель прежде всего выразил в главных героях произведения — Насте и Митраше.
Своеобразие произведения — раскрытие человека через природу, через отношение человека к природе. Пришвин писал: «Я ведь, друзья мои, пишу о природе, сам же только о людях и думаю».
Як Джонатан, я б мав багато мотивації та бажання навчати інших. Особисто для мене навчання є одним з найцінніших та найсильніших інструментів, які можна використовувати для зміни світу навколо себе. Я б почав з простих, але важливих речей, які виявилися корисними для мене в житті.
Перш за все, я б навчав інших основам читання і письма. Це фундаментальні навички, які відкривають двері до невичерпних можливостей у навчанні, розвитку та самореалізації. Через ці навички люди можуть здобувати нові знання, розуміти світ навколо себе і вільно висловлювати свої думки.
Далі, я б працював над розвитком навичок критичного мислення та проблемного мислення. Навчаючи людей аналізувати і оцінювати інформацію, вони зможуть стати самостійними, впевненими у своїх рішеннях та здатними до самовдосконалення. Критичне мислення допомагає розрізняти правдиву інформацію від маніпуляцій та обману, а проблемне мислення стимулює пошук творчих рішень та інновацій.
Також, я б спонукав інших до постійного навчання та саморозвитку. У світі, що постійно змінюється, важливо залишатися в актуальності та вдосконалювати свої навички. Я б показав, як важливо вчитися новому кожен день, збагачувати свій багаж знань і ставити перед собою нові виклики та цілі.
Крім того, я б навчав людей навичкам соціальної взаємодії та співпраці. Наш світ потребує спільної роботи та взаєморозуміння для вирішення складних проблем. Навчаючи інших слухати, спілкуватися та працювати в команді, ми можемо створити гармонійну та справедливу спільноту.
На завершення, я б навчав інших надіяти та мріяти. Справжні мрії надають нам напрямок і мотивацію для досягнення великих результатів. Я б підтримував у людей віру у свої сили, посилював їх впевненість і допомагав їм розкривати свій потенціал.
Як Джонатан, моє прагнення навчати інших походить з моєї віри в потужну силу знань і розвитку. Через навчання ми здатні змінювати світ і покращувати якість життя людей.
Объяснение:
да.