Повесть «Тарас Бульба», написанная Николаем Васильевичем Гоголем, по праву считается одной из самых прекрасных в русской литературе. В центре повести мы видим героический и бесстрашный образ народа, который сражается за независимость и свободу. Никогда прежде народная жизнь не была представлена настолько ярко и полноценно. Здесь мы видим описания жестоких сражений, поэтичных картин природы и различных чувств людей. Каждый герой имеет свои характерные черты, которые привлекают читателя или отталкивают.
Изображение природы по-особенному прекрасно. Перед нами предстает описание украинской степи, которая для Гоголя является символом сильной и могучей Родины. Каждое слово пропитано любовью к родным краям, верой в могущество и восхищением безграничными просторами. Бескрайние степи нам понять, какими были запорожцы. Ведь в такой среде могут жить только сильные, смелые, гордые и мужественные люди, которые всем сердцем любят свою Родину и намерены сражаться за нее до последнего.
Украинскую степь мы видим и днем, и ночью. В каждое время суток она имеет свои особенности. Днем степь как океан, в котором нашли свое место степные цветы и звонкие птичьи голоса. А вечером она приобретает совсем другой облик. Мы видим насколько красив закат солнца, и как небо становится темным. Вдали слышится свист сусликов и громкий крик лебедя. Для более детального описания автор использует эпитеты: «девственная пустыня», «серебряно-розовый свет», «зелено-золотой океан».
В каждой строчке описания пейзажа мы чувствуем восхищение богатством красок природы. Именно она нам понять душевное состояние героев. К примеру, когда сыновья покидают хутор, Гоголь обращает наше внимание на серость дня и пение птиц невпопад. Этого описания вполне достаточно, чтобы читатель понял состояние и чувства героев. Люди огорчены и все вокруг им кажется лишенным гармонии.
Читая описание города Дубно, мы не чувствуем какого-то особого восхищения. Скорее наоборот, появляется ощущение тревоги. На сердце юноши Андрия, по словам автора, «какая‑то духота», которая сопоставлена с образом июльской ночи. Появляется «что-то величественное и грозное», и оно как бы говорит о предстоящих страшных событиях.
При виде удивительных картин дикой природы герои забывают о грусти и проблемах: «все, что смутно и сонно было на душе у казаков, вмиг слетело; сердца их встрепенулись, как птицы».
Изображение природы в повести играет особую роль. Именно поэтому это творение Гоголя считается одним из самых прекрасных.
Нині практично всі випускники українських шкіл прагнуть вступати до вищих навчальних закладів. Україна має значно більше університетів, ніж країни Європи. Я вважаю, що вища освіта не потрібна абсолютно всім. На мою думку, працю за покликання душі можна знайти й без ступеня бакалавра чи магістра.
Людям слід розуміти, що професія має бути корисною для самого себе й суспільства. Кожному необхідно відчувати, що його професія необхідна народу. Яскравим прикладом може слугувати байка видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди «Бджола та Шершень». Автор доводить, що праця має стати для людини природною потребою та «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки Григорій Сковорода бачить щастя людини в «природженому ділі». У творі Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться». Вона говорить: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те, щоб їсти й пити». Бджола бачить себе хоч і в тяжкій, але «сродній праці». Шершень не розуміє її, а тільки принижує та ображає: «ти така дурна». Глибокий зміст — головне, що є в Байках Сковороди. Автор так сказав: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». На жаль, людей, які хочуть працювати лише за гроші, а не за покликом душі усе більшає.
Робота має приносити людині задоволення. Після виконаної справи ми повинні розуміти, що час не пройшов дарма. Нехай втрачено багато сил, та задоволення, отримане від роботи, має бути неповторним. Не можу не згадати художників, скульпторів, модельєрів, поетів, співаків, акторів. Люди отримують задоволення від своєї професії. Художники всі свої почуття викладають у неймовірно гарні картини. Актори знаходять себе на сцені. Вони мають ролі, які повинні пронести крізь себе, зіграти щиро, від душі. Лиш тоді людина вважатиметься гарним актором.Співаки заворожують людей своїм невимовно чудовим, сильним голосом. Поети ті чи інші почуття, радість, щастя, смуток виливають у віршах. Можливо, якщо дозволити людині заробляти на життя тим, що в неї виходить найкраще та найлегше, вона з задоволенням буде займатися такою роботою, не вважаючи її тяжкою повинністю. Робота буде «сродною» тоді, коли, виконавши її, людина водночас, можливо, буде відчувати фізичну втому, але й задоволення від виконаного.
Я дуже поважаю волонтерів, які віддаюсь свій час, гроші, сили заради до іншим. Саме ці люди залишили часто високооплачувані посади чи просто звичне місце роботи, і жертвують свїм життям заради інших. Тут рівними стають усі: і ті, що мають вищу освіту, і той, що щойно встав зі шкільної парти.
Отже, ми переконалися, що краще бути гарним будівельником, праця якого приносить користь, а не посереднім юристом, не надто потрібним суспільству.
Повесть «Тарас Бульба», написанная Николаем Васильевичем Гоголем, по праву считается одной из самых прекрасных в русской литературе. В центре повести мы видим героический и бесстрашный образ народа, который сражается за независимость и свободу. Никогда прежде народная жизнь не была представлена настолько ярко и полноценно. Здесь мы видим описания жестоких сражений, поэтичных картин природы и различных чувств людей. Каждый герой имеет свои характерные черты, которые привлекают читателя или отталкивают.
Изображение природы по-особенному прекрасно. Перед нами предстает описание украинской степи, которая для Гоголя является символом сильной и могучей Родины. Каждое слово пропитано любовью к родным краям, верой в могущество и восхищением безграничными просторами. Бескрайние степи нам понять, какими были запорожцы. Ведь в такой среде могут жить только сильные, смелые, гордые и мужественные люди, которые всем сердцем любят свою Родину и намерены сражаться за нее до последнего.
Украинскую степь мы видим и днем, и ночью. В каждое время суток она имеет свои особенности. Днем степь как океан, в котором нашли свое место степные цветы и звонкие птичьи голоса. А вечером она приобретает совсем другой облик. Мы видим насколько красив закат солнца, и как небо становится темным. Вдали слышится свист сусликов и громкий крик лебедя. Для более детального описания автор использует эпитеты: «девственная пустыня», «серебряно-розовый свет», «зелено-золотой океан».
В каждой строчке описания пейзажа мы чувствуем восхищение богатством красок природы. Именно она нам понять душевное состояние героев. К примеру, когда сыновья покидают хутор, Гоголь обращает наше внимание на серость дня и пение птиц невпопад. Этого описания вполне достаточно, чтобы читатель понял состояние и чувства героев. Люди огорчены и все вокруг им кажется лишенным гармонии.
Читая описание города Дубно, мы не чувствуем какого-то особого восхищения. Скорее наоборот, появляется ощущение тревоги. На сердце юноши Андрия, по словам автора, «какая‑то духота», которая сопоставлена с образом июльской ночи. Появляется «что-то величественное и грозное», и оно как бы говорит о предстоящих страшных событиях.
При виде удивительных картин дикой природы герои забывают о грусти и проблемах: «все, что смутно и сонно было на душе у казаков, вмиг слетело; сердца их встрепенулись, как птицы».
Изображение природы в повести играет особую роль. Именно поэтому это творение Гоголя считается одним из самых прекрасных.
Нині практично всі випускники українських шкіл прагнуть вступати до вищих навчальних закладів. Україна має значно більше університетів, ніж країни Європи. Я вважаю, що вища освіта не потрібна абсолютно всім. На мою думку, працю за покликання душі можна знайти й без ступеня бакалавра чи магістра.
Людям слід розуміти, що професія має бути корисною для самого себе й суспільства. Кожному необхідно відчувати, що його професія необхідна народу. Яскравим прикладом може слугувати байка видатного українського філософа Григорія Савича Сковороди «Бджола та Шершень». Автор доводить, що праця має стати для людини природною потребою та «найсолодшою поживою», лише тоді вона «потрібне робить неважким, а важке — непотрібним». У силі байки Григорій Сковорода бачить щастя людини в «природженому ділі». У творі Бджола — «герб мудрої людини, що в природженому тілі трудиться». Вона говорить: «Нам незрівнянно більша втіха збирати мед, ніж споживати. До цього ми народжені». Шершень — «образ людей, що живуть крадіжкою чужого й родилися на те, щоб їсти й пити». Бджола бачить себе хоч і в тяжкій, але «сродній праці». Шершень не розуміє її, а тільки принижує та ображає: «ти така дурна». Глибокий зміст — головне, що є в Байках Сковороди. Автор так сказав: «Байка тоді нікчемна та баб’яча, коли в простому та чудному лушпинні своєму не ховає зерна істини». На жаль, людей, які хочуть працювати лише за гроші, а не за покликом душі усе більшає.
Робота має приносити людині задоволення. Після виконаної справи ми повинні розуміти, що час не пройшов дарма. Нехай втрачено багато сил, та задоволення, отримане від роботи, має бути неповторним. Не можу не згадати художників, скульпторів, модельєрів, поетів, співаків, акторів. Люди отримують задоволення від своєї професії. Художники всі свої почуття викладають у неймовірно гарні картини. Актори знаходять себе на сцені. Вони мають ролі, які повинні пронести крізь себе, зіграти щиро, від душі. Лиш тоді людина вважатиметься гарним актором.Співаки заворожують людей своїм невимовно чудовим, сильним голосом. Поети ті чи інші почуття, радість, щастя, смуток виливають у віршах. Можливо, якщо дозволити людині заробляти на життя тим, що в неї виходить найкраще та найлегше, вона з задоволенням буде займатися такою роботою, не вважаючи її тяжкою повинністю. Робота буде «сродною» тоді, коли, виконавши її, людина водночас, можливо, буде відчувати фізичну втому, але й задоволення від виконаного.
Я дуже поважаю волонтерів, які віддаюсь свій час, гроші, сили заради до іншим. Саме ці люди залишили часто високооплачувані посади чи просто звичне місце роботи, і жертвують свїм життям заради інших. Тут рівними стають усі: і ті, що мають вищу освіту, і той, що щойно встав зі шкільної парти.
Отже, ми переконалися, що краще бути гарним будівельником, праця якого приносить користь, а не посереднім юристом, не надто потрібним суспільству.