Порівняйте різні переклади вірша Ду Фу «Пісня про хліб і шовк». У Піднебесній, по Китаю всьому,
Є тисяч десять міст, мабуть;
Але чи є хоча б одне, в якому
Не славилася б воїнів могуть?
А що, якби серпи, мотики й рала
Повиливати нам з блискучих лат.
Аби воли покірно оборали
Цунь поля запустілого улад?
Гіркі ридання вже б не поливати
Ту землю, де гула страшна війна.
Чоловіки б із піснею орали,
Жінки б наткали з шовку полотна.
(Переклад Я. Шекери)
Напевно, міст у Піднебесній не менше тисяч десяти,
Але нема такого міста,
де б воїнів у латах не знайти.
Якби ж ми переплавити могли ті лати на орала для землі.
Щоб кожну латочку бездоглядних ланів переорати за погожих днів.
Щоб селянин і сіяв, і збирав, і шовкопряди листям годував.
Щоб той, хто любить рідну землю, не лив за нею сліз даремно.
Чоловіки б у полі працювали, і шовк, співаючи, жінки звивали.
(Переклад Т. Некура)
В притче встречаются повторы. Например, ква-ква, подумал-подумал, царство-государство, кости-огрызки, мамки-няньки. Есть и эпитеты: тугие луки, буйная голова, столы дубовые, скатерти кружевные, белоснежные лебеди. Встречаются и гиперболы: махнула левым рукавом – сделалось озеро; железные сапоги и хлеба.
Все художественные средства делают повествование образнее, интереснее, ярче и конкретнее.