З самого свого народження, з моменту, коли один з мільйонів сперматозоїдів, обігнавши своїх побратимів, дав імпульс для зародження нового життя – ми прагнемо бути першими. Не просто бути першими, а бути лідерами.
Якщо згадати себе в дитинстві, то напевно вам подобалося бути головними в грі, таким мотором, без якого гра розпадалася. У шкільні роки ми шукали самовираження: східні мистецтва, заняття гімнастикою або танцями, малювання або написання прекрасних творів. Яким це робили – не суть, головне ми хотіли виділитися з інших, бути кращими.
Лідерство і бажання бути першими у нас в крові, впевнені багато психологи, тільки не всі ми це усвідомлюємо, не всі розуміємо. Тому і виникають різноманітні проблеми і комплекси, які заганяють наше дитяче прагнення «повести за собою загони», в темні закутки нашої психіки.
В даний час існує багато різноманітних тренінгів, написано чимало книг і практичних керівництв, знято документальних фільмів, які розповідають нам як розкрити і виховати в собі лідера, як стати більш успішним у всіх сферах життя. Вважається, що справжній лідер однаково успішний і в особистому та в суспільному житті; у нього не повинно бути проблем на роботі і в сім'ї.
Дійсний лідер зможе самостійно розпочати власну справу і вивести його на більш високий рівень. Більше того, лідер зможе повести за собою інших людей, подібно тому, як це не раз було в історії нашої країни.
Лауреат федеральної премії «Знамениті люди Росії», автор проекту Школа Своєї Справи, Юрій Мороз, розмірковуючи на тему взаємин, про місце простої людини в суспільстві і його справжній потенціал сказав: «Багато говорять про лідерство, але механізм лідерства простий. Лідер каже – буде так. І все роблять, як сказав лідер».
За його словами, мало хто не погодиться, хоча посперечатися спробує кожен, адже всі ми в глибині душі – лідери.
Образ РаскольниковаВпервые напечатанный в 1866 году роман Достоевского «Преступление и наказание» вызвал огромный резонанс. Многие критически отнеслись к этому произведению, а некоторые с восторгом приняли столь яркий роман.Главный герой произведения Федора Михайловича оказался не просто убийцей. Родион Раскольников пошел на убийство процентщицы Алены Ивановны лишь для того, чтобы проверить свою теорию.Раскольников – молодой студент, которому пришлось оставить обучение из-за нехватки средств. Его семья также нуждается в деньгах. Мать живет на пенсию, большую часть которой посылает сын. А сестра Родиона, Дуня, вынуждена работать у Свидригайлова гувернанткой, где ее оскорбляют и унижают.Родион – очень умный молодой человек, который живет в маленькой коморке похожей на гроб, он все время страдает от нищеты, очень болезненно переносит страдания сестры и матери. Мысленно Раскольников делит всех людей на два типа: «на низший, то есть, так сказать, на материал, служащий единственно для зарождения себе подобны, и собственно на людей, то есть имеющих дар или талант сказать в среде своей новое слово». Он понимает, что те кто относится к высшему разряду имеют больше привилегий, за какие-то проступки их вскоре оправдают, из этого суждения вытекают вопросы, которые начинают мучить героя: «Вошь ли я, как все, или человек? «, «Тварь ли я дрожащая или право имею?», именно поэтому Родион идет на преступление.Вскоре после убийства думает: «Если б только я зарезал из того, что голоден был… - то я бы теперь…счастлив был», таким образом, мы видим, что главной причиной для преступления послужила всего лишь теория Родиона. Главный герой не хочет быть таким, как большинство людей, то есть всегда молчаливо повиноваться. Поэтому Родион решает, что должен доказать себе и окружающим, что он не «тварь дрожащая», а подобен исторически личностям.Федор Михайлович осуждает главного героя за совершенное преступление, пусть старуха ничего хорошего не сделала другим людям, но ведь она же человек, и проводить свои «эксперименты» на живом существе Раскольников не должен был.Несмотря на совершенное преступление, мне все же жаль Родиона, ведь автор романа в итоге оставляет своего героя на пороге «коварной жизни».
Якщо згадати себе в дитинстві, то напевно вам подобалося бути головними в грі, таким мотором, без якого гра розпадалася. У шкільні роки ми шукали самовираження: східні мистецтва, заняття гімнастикою або танцями, малювання або написання прекрасних творів. Яким це робили – не суть, головне ми хотіли виділитися з інших, бути кращими.
Лідерство і бажання бути першими у нас в крові, впевнені багато психологи, тільки не всі ми це усвідомлюємо, не всі розуміємо.
Тому і виникають різноманітні проблеми і комплекси, які заганяють наше дитяче прагнення «повести за собою загони», в темні закутки нашої психіки.
В даний час існує багато різноманітних тренінгів, написано чимало книг і практичних керівництв, знято документальних фільмів, які розповідають нам як розкрити і виховати в собі лідера, як стати більш успішним у всіх сферах життя. Вважається, що справжній лідер однаково успішний і в особистому та в суспільному житті; у нього не повинно бути проблем на роботі і в сім'ї.
Дійсний лідер зможе самостійно розпочати власну справу і вивести його на більш високий рівень. Більше того, лідер зможе повести за собою інших людей, подібно тому, як це не раз було в історії нашої країни.
Лауреат федеральної премії «Знамениті люди Росії», автор проекту Школа Своєї Справи, Юрій Мороз, розмірковуючи на тему взаємин, про місце простої людини в суспільстві і його справжній потенціал сказав: «Багато говорять про лідерство, але механізм лідерства простий. Лідер каже – буде так. І все роблять, як сказав лідер».
За його словами, мало хто не погодиться, хоча посперечатися спробує кожен, адже всі ми в глибині душі – лідери.