ПОМАГИТЕ Только ли образы действующих лиц определяют художе-
ственные особенности Шуберта? Какие два проти-
воположных плана определяют драматический характер
произведения?
2. сравни две интерпретации "лесной царь" на русском и немецком языках. какая из версий представляется тебе убедительной? Почему?
Объяснение:
Голда – турботлива, любляча, вважає за щастя заможне життя, а не шлюб у любові; дуже релігійна, тому не може простити Хаві її зраду вірі. Голда помирає, так і не змирившись із загибеллю Шпринці Цейтл – відмовляє заможному залицяльникові, не хоче багатства: вона готова їсти раз на три дні, але вийти за коханого. Жінка щаслива з чоловіком, хоча живуть вони злиденно. Після смерті чоловіка Цейтл разом з дітьми повертається до батька Годл – закохалася у бідного студента, що навчав грамоти дітей Тев’є. Молоді справляють тихе весілля, після чого Перчик відразу їде. Незабаром і Годл вирушає за чоловіком: він перебуває на засланні за революційну діяльність Хава – дівчина закохалася в представника іншої віри. Батько попереджає доньку, щоб вона трималася від православного писаря подалі, адже у Священному Писанні сказано, що кожен повинен шукати собі рівню. Хава не згодна: люди самі поділили себе на євреїв і неєвреїв, багатих і жебраків. Заради коханого Хава змінює віру Шпринця – дівчина закохується у сина багатої вдови Арончика. Рідні хлопця роблять все, щоб розлучити молодих, підштовхнувши нещасну дівчину до самогубства Бейлка – п’ята, найкрасивіша, дочка Тев’є, вибирає багатого жениха, підрядника, хоча не любить його. Тев’є намагається відмовити дочку виходити заміж за розрахунком, але Бейлка каже, що зараз інші часи і треба думати про себе. Проте дівчина дуже нещаслива у шлюбі, ллє сльози й до, і після весілля.
Оба произведения восходят к стихам древнеримского поэта Горация, но по всему строю “Памятника” Пушкина очевидно, что он мысленно обращался к Державину и его стихотворению.
В стихотворениях много общего:
* они посвящены теме подведения итогов и оценки поэтом своего вклада в жизнь современного общества и будущих поколений;
* оба поэта позиционируют себя по отношению к власти;
* и Державин, и Пушкин видят свою заслугу не в совершенствовании поэтического мастерства, поэтической формы, даже не в развитии языка – а только в содержании тех мыслей, идей, которые считали себя вправе и решились высказать;