Повесть Полевого так построена, что в ней один главный герой и множество второстепенных. И центральный конфликт повести не между людьми, а между человеком и черной тоской, в которую он впадает после ампутации ног. И настоящий человек - вот он, Алексей Мересьев, боевой летчик, победивший черную меланхолию, упорными многодневными тренировками восстановивший боевую форму и вернувшийся за штурвал истребителя. Но если вчитаешься в повесть, то поймешь, что правильнее будет сказать, что как минимум еще один герой повести заслуживает звания настоящего человека - сосед Мересьева по палате, Комиссар. Это он, глядя на летчика, медленно погружающего в равнодушный кисель депрессии, находит формулу, которая в считанные минуты возвращает его к жизни. И делает это несмотря на мучительный недуг. И если вдумаешься, поймешь, что таких Мересьев - десятки тысяч и любого из них могучий разум Комиссара вытащил бы из полунебытия. Таких как Комиссар - единицы. И именно он НАСТОЯЩИЙ настоящий человек...
Майже кожен давній народ залишив нащадкам видатну літературну пам’ятку — героїчний епос. Герої цих епосів — •ш могутні богатирі, доблесні й незламні звитяжці, полум’яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за часів Середньовіччя.
Німецький епос XII—XIII ст. запозичений з племінних епічних пісень. Він не був до певної міри національним, як французький чи іспанський епос. Його герої не виступали захисниками батьківщини чи народу від загарбників, їхні богатирські подвиги обмежувалися інтересами особистими чи сімейно-родинними. Основною постаттю циклічних об'єднань племінних розповідей став Етцель (Аттіла) — проводир гунів (кочового народу), який здійснював спустошливі походи проти різних народів.
Французький героїчний епос
Майже кожен давній народ залишив нащадкам видатну літературну пам’ятку — героїчний епос. Герої цих епосів — •ш могутні богатирі, доблесні й незламні звитяжці, полум’яні патріоти своєї землі. Особливого поширення героїчний епос набув за часів Середньовіччя.
Німецький епос XII—XIII ст. запозичений з племінних епічних пісень. Він не був до певної міри національним, як французький чи іспанський епос. Його герої не виступали захисниками батьківщини чи народу від загарбників, їхні богатирські подвиги обмежувалися інтересами особистими чи сімейно-родинними. Основною постаттю циклічних об'єднань племінних розповідей став Етцель (Аттіла) — проводир гунів (кочового народу), який здійснював спустошливі походи проти різних народів.