Повесть Владимира Короленко "В дурном обществе" - одна из немногих произведений русских писателей 19-го века, главными героями которых являются дети. Девятая глава, "Кукла" самая драматичная глава повести.
В этой главе рассказывается о том, как Вася принес тяжело больной девочке Марусе куклу своей сестры Сони. Маруся была очень слабенькой девочкой и тяжело болела. Осенью ей стало хуже, она перестала вставать с постели. Васины игрушки не могли развлечь ее. Тогда Вася попросил на время у младшей сестренки Сони ее куклу. кукла была очень красивой, с густыми волосами. Ее подарила дочке покойная мать.
Получив куклу, Марусю как будто ожила. Маруся, смеялась, разговаривала и даже стала вставать с постели. Вася опасался, что пропажа игрушки обнаружится, и тогда отец все узнает.. Когда он нес куклу, то его видел старый Януш. Потом пропажу куклы обнаружила сонина няня. Отец что-то подозревал; к нему приходил Януш, и Васе было запрещено уходить из дома.
На пятый день Вася умудрился рано утром убежать к своим друзьям. Он пришел в подземелье и узнал, Марусе стало хуже. Забрать куклу у Маруси не получилось: девочка тихо заплакала, и Вася рне смог лишить ее единственной радости. Отец снова запретил Васе покидать дом. Через четыре дня Васю позвали в кабинет отца. Отец спросил Васю, брал ли он у сестры куклу. Вася признался, что брал, но наотрез отказался ответить, куда отнес куклу.
Тут в кабинет зашел Тыбурций с куклой в руках. Нищий попросил судью выйти, поговорить. Вася остался в кабинете. Когда отец вернулся, он положил руку на плечо сына и погладил его по голове.
Тыбурций расказал Васе, что Маруся умерла, и отец отпускает его в подземелье, чтобы проститься с подругой. После этого случая отец стал добрее относиться к сыну и дал ему денег для Тыбурция. Тыбурций и Валек потом покинули город.
Відповідь:“Пурпурові вітрила” характеристика Ассоль Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим.
Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль.
Повесть Владимира Короленко "В дурном обществе" - одна из немногих произведений русских писателей 19-го века, главными героями которых являются дети. Девятая глава, "Кукла" самая драматичная глава повести.
В этой главе рассказывается о том, как Вася принес тяжело больной девочке Марусе куклу своей сестры Сони. Маруся была очень слабенькой девочкой и тяжело болела. Осенью ей стало хуже, она перестала вставать с постели. Васины игрушки не могли развлечь ее. Тогда Вася попросил на время у младшей сестренки Сони ее куклу. кукла была очень красивой, с густыми волосами. Ее подарила дочке покойная мать.
Получив куклу, Марусю как будто ожила. Маруся, смеялась, разговаривала и даже стала вставать с постели. Вася опасался, что пропажа игрушки обнаружится, и тогда отец все узнает.. Когда он нес куклу, то его видел старый Януш. Потом пропажу куклы обнаружила сонина няня. Отец что-то подозревал; к нему приходил Януш, и Васе было запрещено уходить из дома.
На пятый день Вася умудрился рано утром убежать к своим друзьям. Он пришел в подземелье и узнал, Марусе стало хуже. Забрать куклу у Маруси не получилось: девочка тихо заплакала, и Вася рне смог лишить ее единственной радости. Отец снова запретил Васе покидать дом. Через четыре дня Васю позвали в кабинет отца. Отец спросил Васю, брал ли он у сестры куклу. Вася признался, что брал, но наотрез отказался ответить, куда отнес куклу.
Тут в кабинет зашел Тыбурций с куклой в руках. Нищий попросил судью выйти, поговорить. Вася остался в кабинете. Когда отец вернулся, он положил руку на плечо сына и погладил его по голове.
Тыбурций расказал Васе, что Маруся умерла, и отец отпускает его в подземелье, чтобы проститься с подругой. После этого случая отец стал добрее относиться к сыну и дал ему денег для Тыбурция. Тыбурций и Валек потом покинули город.
Відповідь:“Пурпурові вітрила” характеристика Ассоль Ассоль – головна героїня повісті «Пурпурові вітрила». Ассоль – це дівчина, чия мрія стала дійсністю. Ассоль рано втратила матір, і її виховав батько – суворий і замкнутий Лонгрен. Односельці їх цуралися, так як за версією власника таверни Лонгрен був жорстоким і безсердечним. Він не врятував його, коли того відносило в море. А те, що через нього померла Мері, мати Ассоль, власник таверни промовчав. З тих пір Ассоль та її батька в селі недолюблювали, їх уникали. Крім того, Ассоль вважали несповна розуму після її розповіді про зустріч з чарівником, який обіцяв, що за нею колись приїде відважний принц на кораблі з червоними вітрилами. За це її називали не інакше, як «корабельна Ассоль». За вдачею це була дівчина з багатою уявою і добрим серцем. Вона могла говорити з деревами та чагарниками, як живими, піклуватися про братів менших, і щиро мріяти. Коли вона підросла, то стала справжньою красунею. Все що Ассоль надягала, здавалося новим і чарівним. Її обличчя було по-дитячому наївним і променистим.
Артур Грей – головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль.
Пояснення: