Поэма А. Твардовского «Василий Теркин».
ответить на во Как объясняет поэт, что побудило его написать поэму о Василии Тёркине?
Что говорит автор о своём отношении к герою? Чем он близок ему, чем отличается?
Как Твардовский оценил свою работу?
Кому посвящалось это произведение?
Что говорится об особенностях жанра «Книги про бойца»?
Объяснение:
Повесть Гоголя "Шинель" входит в цикл произведений, который называется "Петербургские повести". Можно сказать, что одним из действующих лиц этих повестей является сам Петербург. Например, в повести "Шинель" главный герой, Акакий Акакиевич Башмачкин, мерзнет в старой шинели, когда ходит на службу и обратно по улицам Петербурга. Пронизывающий ветер забирается под полы старой шинелишки, и годами Акакия Акакиевича греет лишь мечта о новой теплой шинели. Он экономит на всем, в том числе и на дровах, поэтому постоянно мерзнет. Собрать деньги на покупку новой шинели становится его целью. "Сначала ему было несколько трудно привыкать к таким ограничениям, но потом как-то привыклось и пошло на лад; даже он совершенно приучился голодать по вечерам; но зато он питался духовно, нося в мыслях свою вечную идею будущей шинели" - пишет автор.
Получив наконец новую теплую шинель, Башмачкин счастлив. Но судьба наносит ему удар: его ограбили. Акакий Акакиевич лишается своей шинели, ради которой столько выстрадал. Башмачкину приходится вновь надеть старую шинель, которая почти не греет. Закономерным итогом становится болезнь и смерть Башмачкина - он слег от простуды, когда расстроенный отказом и руганью высокопоставленного чиновника, идет домой по стылым улицам. Можно сказать, что его убил холод Петербурга и равнодушие власть имущих.
Духовна краса – вічна і незмінна. Як незмінна і краса людських стосунків, описаних в новелах О’Генрі.
Абсолютна більшість людей на світі народжується, щоб жити, працювати в якійсь області знань, продовжити рід – і піти за обрій.
Тільки ті, що залишають після себе значний слід у музиці, поезії, прозі, малюванні – тільки ті залишаються жити вічно серед людей.
Їх небагато, але і не мало. Їх імена звучать музикою в наших серцях. Вони відкривають нам нові горизонти, заставляють задуматися над минулим, сучасним і майбутнім, обдумати смисл буття на землі.
Інколи великий твір (прозовий або поетичний) залишає в душі нашій великий слід. Але є твори невеликі за змістом, які вражають, змушують думати, співпереживати з героями.
Серед авторів безсмертних новел особливе місце займають визначні майстри слова – Антон Чехов, Джек Лондон, Михайло Коцюбинський, Бред Гарт, Гі де Мопассан, Василь Стефаник, а також визначний американський письменник О’Генрі. Його новела «Останній листок» потрясла мене. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, яка розкриває тему відданої любові людини до людини.
Старий, некрасивий чоловік, художник – невдаха, Берман усе життя сподівався створити шедевр в мистецтві, якому не буде рівних у світі. Нажаль, тривалий час йому не вдавалось матеріалізувати свою мрію через відсутність особливої мит тлення душі, вчинку, що змусив суттєво переосмислити життєві цінності.
Свою повагу, дружню любов до молоденької дуже хворої дівчини Джонсі він виявив по – своєму. Дівчина, дивлячись за вікно на листя плюща, чекала, поки впаде з гілки останній листок: тоді вона помре. Але справжній митець змінив хід подій, він створив шедевр душею і серцем – магічний останній листок ціною в життя.
Подробнее - на -
Объяснение: