Еліза Дуліттл, квіткарка. Шоу описує її наступним чином. Її ніяк не можна назвати привабливою. Їй років вісімнадцять-двадцять, не більше. На ній чорний солом’яний капелюх, сильно постраждалий на своєму віку від лондонського пилу і кіптяви і навряд чи знайомий зі щіткою. Волосся її якогось мишачого кольору, що не зустрічається в природі: тут явно необхідні вода і мило. Поруділе чорне пальто, вузьке в талії, ледве доходить до колін; з-під нього видно коричневу спідницю і полотняний фартух. Башмаки, видно, також знали кращі дні. Без сумніву, вона по-своєму охайна, проте поряд з дамами рішуче здається замазурую. Риси обличчя у неї непогані, але стан шкіри залишає бажати кращого; крім того, помітно, що вона потребує послуг дантиста.
Пікерінг, полковник, «приємний тип старого армійця». Зразковий джентльмен. Еліза наприкінці п’єси зізнається йому, що саме чемність Пікерінга відіграла вирішальну роль у її перетворенні:
Фета всегда влекла к себе поэтическая тема вечера и ночи. У поэта рано сложилось особое эстетическое отношение к ночи, наступлению темноты. На новом этапе творчества он уже стал называть целые сборники “Вечерние огни”, в них как бы особая, фетовская философия ночи.
В “ночной поэзии” Фета обнаруживается комплекс ассоциаций: ночь – бездна – тени - сон – виденья - тайное, сокровенное – любовь - единство “ночной души ” человека с ночной стихией. Этот образ получает в его стихах философское углубление, новый второй смысл; в содержании стихотворения появляется второй план-символический. Философско-поэтическую перспективу получает у него ассоциация “ночь-бездна”. Она начинает сближаться с жизнью человека. Бездна-воздушная дорога-путь жизни человека.
Пікерінг, полковник, «приємний тип старого армійця». Зразковий джентльмен. Еліза наприкінці п’єси зізнається йому, що саме чемність Пікерінга відіграла вирішальну роль у її перетворенні:
Фета всегда влекла к себе поэтическая тема вечера и ночи. У поэта рано сложилось особое эстетическое отношение к ночи, наступлению темноты. На новом этапе творчества он уже стал называть целые сборники “Вечерние огни”, в них как бы особая, фетовская философия ночи.
В “ночной поэзии” Фета обнаруживается комплекс ассоциаций: ночь – бездна – тени - сон – виденья - тайное, сокровенное – любовь - единство “ночной души ” человека с ночной стихией. Этот образ получает в его стихах философское углубление, новый второй смысл; в содержании стихотворения появляется второй план-символический. Философско-поэтическую перспективу получает у него ассоциация “ночь-бездна”. Она начинает сближаться с жизнью человека. Бездна-воздушная дорога-путь жизни человека.