Книжка про дівчинку, яка гралася в радість, мала шалений успіх у читачів. Мільйони дітлахів і дорослих мріяли мати її у своїй бібліотеці. Обійшовши Америку, книжка рушила до Європи, де також знайшла чимало друзів.
Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.
Повесть Юрия Давыдова «Судьба Усольцева» написана в начале 1970-х годов. Композиционно она построена в виде записок и комментариев: записки доктора Николая Усольцева (вымышленные, разумеется) и научные, архивные комментарии к ним автора публикации.В первой части записок рассказывается о попытке полутора сотен «вольных казаков» создать в конце 1880-х годов земледельческую коммуну на берегах Африки. Вольные казаки под предводительством «атамана» Аршинова добираются до территории, на которую положили глаз французские колонисты, строят форт и пытаются жить. Николай Николаевич Усольцев – доктор, примкнувший к отряду из утопических побуждений: совсем недавно он практиковал в земстве и видел тяжелую жизнь русских крестьян. Теперь же он хочет, чтобы эта жизнь началась с чистого листа.Как только казаки обосновались в колонии, которую назвали Новая Москва, в их среде начинает происходить расслоение. «Батюшка» Ашинов, его приближенные осетины, которые не работают, а просто владеют оружием и составляют личную гвардию атамана, капитан Нестеров становятся на одну сторону, присваивают себе полное руководство и не терпят оппозиции, которую составляет Усольцев и его приятель Федоровский. В конце концов расслоение достигает высшей степени: колония начинает жить по военным, если не полицейским порядкам. Федоровского убивают, Усольцева берут под стражу. Впрочем, позиция Усольцева все же пассивна: он скорее очевидец, чем участник событий. Однако колония существует недолго: французские военные разрушают форт, убивают массу людей и арестовывают руководителей. Усольцеву удается скрыться.
Незабаром повість було екранізовано, поставлено на сцені, почали з’являтися переклади іншими мовами. Уже до 1920 року книга перевидавалася 47 разів! По всій Америці створювалися «Клуби Поліанни» (і не тільки для дітей, кілька таких клубів були створені навіть в американських тюрмах), члени яких змагалися між собою в умінні грати в радість. Знаменита актриса німого кіно Мері Пікфорд заплатила Портер астрономічну в ті часи суму за право на екранізацію повісті.