Він писав вірші й подорожні нотатки, художньо обробляв фольклорний матеріал. Чимало письменник зробив для популяризації літературних і культурних надбань інших країн. Він перекладав європейську поезію з вісімнадцяти мов, випускав збірки зарубіжних авторів. Завдяки його зусиллям американські читачі долучилися до найзначніших досягнень світового письменства.
У своїх поетичних творах Лонгфелло часто звертався до теми минулого Америки, змальовуючи картини життя перших поселенців і принижене становище корінних народів. Головною пам’яткою самобутній індіанській культурі стала його поема «Пісня про Гайавату», написана на основі давніх легенд і переказів.
Літературознавча довідка
Поема — великий за обсягом віршований твір з ліричним або оповідним сюжетом.
Консультація професора філологова
З історичних джерел відомо, що вождь ірокезів1 Гайавата існував насправді. Він жив у XVI ст. й уславився, зокрема, тим, що об’єднав у міцний союз декілька ворогуючих племен. Однак у своїй поемі Лонгфелло змальовує не історичного Гайавату, а образ, створений народною фантазією. Подібно до багатьох міфічних персонажів, цей герой не є смертною людиною: його бабуся — донька нічних світил, а батько — Володар вітрів. Колись Володар вітрів покинув матір Гайавати, і вона померла від горя, тож хлопчика виростила бабуся. Змужнівши, Гайавата вирішив помститися батькові й вступив з ним у нерівний бій. Перемоги він не здобув, але Володар вітрів, високо оцінивши хоробрість сина, провістив йому життя, сповнене великих звершень.
У поемі Лонгфелло йдеться про численні подвиги Гайавати, який уособлює силу духу, непідкупність, мудрість та інші чесноти.
На початку твору Владика Життя, Гітчі-Маніто, збирає вождів різних племен на раду, під час якої закликає їх до миру та єднання. Цей заклик набуває в поемі значення узагальненої думки про те, що братерська любов, злагода і єдність є запорукою могутності й благополуччя нації.
1Ірокези — група корінних американських народів, що складалася з п’яти споріднених племен.
XV строфе первой главы "Евгения Онегина" Петербург уже взрослеет вместе с главным героем, отражая его молодость и беспечность. Столичный город выглядит по-современному и элегантно, одновременно с навязанным снобизмом.
В самом начале Петербург представляется лишь Летним садом, где гуляет маленький Евгений. Но уже в пятнадцатой строфе первой главы этот город словно взрослеет вместе с Онегиным, отражая юность и беспечность героя. Петербург выглядит современно, элегантно, но в это же время лицемерно, горделиво и равнодушно, полностью отражая картину быта и нравов представителей петербургского дворянского общества. Это и просторный бульвар, где утром высший свет выходит на прогулку, и где Онегин появляется только ради приличия. Это и дорогой ресторан с французской кухней, где подают только изысканные блюда и пьют самое лучшее вино и шампанское. Это и театр с блистательным балетом, очаровательными актрисами и почетными гостями, где Онегин, чувствуя недовольство и рассеянность, с равнодушием смотрит на сцену.
Источник: Образ Петербурга в романе Евгений Онегин Пушкина сочинение
Він писав вірші й подорожні нотатки, художньо обробляв фольклорний матеріал. Чимало письменник зробив для популяризації літературних і культурних надбань інших країн. Він перекладав європейську поезію з вісімнадцяти мов, випускав збірки зарубіжних авторів. Завдяки його зусиллям американські читачі долучилися до найзначніших досягнень світового письменства.
У своїх поетичних творах Лонгфелло часто звертався до теми минулого Америки, змальовуючи картини життя перших поселенців і принижене становище корінних народів. Головною пам’яткою самобутній індіанській культурі стала його поема «Пісня про Гайавату», написана на основі давніх легенд і переказів.
Літературознавча довідка
Поема — великий за обсягом віршований твір з ліричним або оповідним сюжетом.
Консультація професора філологова
З історичних джерел відомо, що вождь ірокезів1 Гайавата існував насправді. Він жив у XVI ст. й уславився, зокрема, тим, що об’єднав у міцний союз декілька ворогуючих племен. Однак у своїй поемі Лонгфелло змальовує не історичного Гайавату, а образ, створений народною фантазією. Подібно до багатьох міфічних персонажів, цей герой не є смертною людиною: його бабуся — донька нічних світил, а батько — Володар вітрів. Колись Володар вітрів покинув матір Гайавати, і вона померла від горя, тож хлопчика виростила бабуся. Змужнівши, Гайавата вирішив помститися батькові й вступив з ним у нерівний бій. Перемоги він не здобув, але Володар вітрів, високо оцінивши хоробрість сина, провістив йому життя, сповнене великих звершень.
У поемі Лонгфелло йдеться про численні подвиги Гайавати, який уособлює силу духу, непідкупність, мудрість та інші чесноти.
На початку твору Владика Життя, Гітчі-Маніто, збирає вождів різних племен на раду, під час якої закликає їх до миру та єднання. Цей заклик набуває в поемі значення узагальненої думки про те, що братерська любов, злагода і єдність є запорукою могутності й благополуччя нації.
1Ірокези — група корінних американських народів, що складалася з п’яти споріднених племен.
Объяснение:
выбери нужные строки ,будет кратко
Объяснение:
XV строфе первой главы "Евгения Онегина" Петербург уже взрослеет вместе с главным героем, отражая его молодость и беспечность. Столичный город выглядит по-современному и элегантно, одновременно с навязанным снобизмом.
В самом начале Петербург представляется лишь Летним садом, где гуляет маленький Евгений. Но уже в пятнадцатой строфе первой главы этот город словно взрослеет вместе с Онегиным, отражая юность и беспечность героя. Петербург выглядит современно, элегантно, но в это же время лицемерно, горделиво и равнодушно, полностью отражая картину быта и нравов представителей петербургского дворянского общества. Это и просторный бульвар, где утром высший свет выходит на прогулку, и где Онегин появляется только ради приличия. Это и дорогой ресторан с французской кухней, где подают только изысканные блюда и пьют самое лучшее вино и шампанское. Это и театр с блистательным балетом, очаровательными актрисами и почетными гостями, где Онегин, чувствуя недовольство и рассеянность, с равнодушием смотрит на сцену.
Источник: Образ Петербурга в романе Евгений Онегин Пушкина сочинение