Душа українського народу споконвіку переживала надскладні випробовування. ЇЇ розпродавали в рабство, закували в ярмо іноземні загарбники, нищили, катували, намагалися вирвати з тіла кожного українця. Втім, вона була не сама на цьому тернистому шляху. Десятки й сотні мужніх синів та доньок України. Мабуть, найбільш відважним з них був саме Тарас Григорович, який все життя присвятив боротьбі проти гніту. Одним з найкращих проявів цієї відданості стала поема "Кавказ"
Твір розпочинається з, на мою думку, найбільш влучного опису всієї сутності української національної боротьби. Наш народ - це величний титан, якого скували ярмом несправедливості та щодня намагаються стерти зі сторінок історії. Далі розповідь зачіпає найбільш болючі та огидні сторінки історії нації - перебування під гнітом царизму та небажання людей протистояти цьому. Шевченко засуджує бездіяльність, соромить тих, хто забув власне коріння, викриває в роздумах усі звірства російської еліти. Автор глибоко засмучений та розлючений тим, що настільки велична нація стоїть на межі повного знищення й далеко не всі хочуть змінити це. Втім, Шевченко у звичній йому манірі висловлює надію на те, що українська свідомість, зрештою, переможе жагу до статусу та грошей та стане головною рушійною силою, що виведе наш народ з-під російського гніту.
Отже, українські душа та жага до свободи не загинуть ніколи. Втім, це не означає, що можна ними нехтувати. Навпаки, їх потрібно плекати як найбільший скарб, адже, як нам неодноразово доводив Тарас Шевченко, де є свідомість, там буде й воля.
Рассказ Л.Н. Толстого открывает нам взгляды писателя на конкретную историческую эпоху в жизни Российской империи, эпоху правления Николая I. Это время отмечено у него самодержавной уверенностью и жестокостью самого царя и всех установленных им порядков, невероятной циничностью и холодной твёрдостью императора и верных ему подчинённых. Воплощением всей этой действительности является в рассказе «После бала» последняя часть с картиной наказания солдата палками. Наверное, Лев Николаевич даже передал свои собственные чувства через ощущения главного героя, чувства непонятные, но точно неприятные, вызывающие тоску, тошноту и отвращение от внешней стройности и порядочности, внушаемой обликом полковника и строгой, мрачной процессии. Это несоответствие, согласно Толстому, противно и должно быть искоренено.
Відповідь:
Душа українського народу споконвіку переживала надскладні випробовування. ЇЇ розпродавали в рабство, закували в ярмо іноземні загарбники, нищили, катували, намагалися вирвати з тіла кожного українця. Втім, вона була не сама на цьому тернистому шляху. Десятки й сотні мужніх синів та доньок України. Мабуть, найбільш відважним з них був саме Тарас Григорович, який все життя присвятив боротьбі проти гніту. Одним з найкращих проявів цієї відданості стала поема "Кавказ"
Твір розпочинається з, на мою думку, найбільш влучного опису всієї сутності української національної боротьби. Наш народ - це величний титан, якого скували ярмом несправедливості та щодня намагаються стерти зі сторінок історії. Далі розповідь зачіпає найбільш болючі та огидні сторінки історії нації - перебування під гнітом царизму та небажання людей протистояти цьому. Шевченко засуджує бездіяльність, соромить тих, хто забув власне коріння, викриває в роздумах усі звірства російської еліти. Автор глибоко засмучений та розлючений тим, що настільки велична нація стоїть на межі повного знищення й далеко не всі хочуть змінити це. Втім, Шевченко у звичній йому манірі висловлює надію на те, що українська свідомість, зрештою, переможе жагу до статусу та грошей та стане головною рушійною силою, що виведе наш народ з-під російського гніту.
Отже, українські душа та жага до свободи не загинуть ніколи. Втім, це не означає, що можна ними нехтувати. Навпаки, їх потрібно плекати як найбільший скарб, адже, як нам неодноразово доводив Тарас Шевченко, де є свідомість, там буде й воля.
Рассказ Л.Н. Толстого открывает нам взгляды писателя на конкретную историческую эпоху в жизни Российской империи, эпоху правления Николая I. Это время отмечено у него самодержавной уверенностью и жестокостью самого царя и всех установленных им порядков, невероятной циничностью и холодной твёрдостью императора и верных ему подчинённых. Воплощением всей этой действительности является в рассказе «После бала» последняя часть с картиной наказания солдата палками. Наверное, Лев Николаевич даже передал свои собственные чувства через ощущения главного героя, чувства непонятные, но точно неприятные, вызывающие тоску, тошноту и отвращение от внешней стройности и порядочности, внушаемой обликом полковника и строгой, мрачной процессии. Это несоответствие, согласно Толстому, противно и должно быть искоренено.
Объяснение: