Сучасні систем штучного інтелекту в деяких галузях можуть конкурувати з людським інтелектом. Вже ніхто не задає собі питання: «Чи можуть машини мислити?». Воно у наш час втратило свою актуальність. На мою думку, вже до кінця нашого століття більшість високоосвічених людей зможе впевнено говорити про «розумні» машини, не боячись, що їх неправильно зрозуміють. Проте на даний час, стверджувати про перевершення людського інтелекту штучним все ще рано. Вченим потрібно удосконалити та систематизувати знання про природу людського мислення. Адже для того, щоб відтворити шось штучне, потрібно знати як працює природне. Сучасні спроби створити штучний інтелект-це всього лише перші кроки на довгому шляху. Чи потрібно проводити дослідження в даній галузі? На мою думку, відповідь повинна бути позитивною. Навіть, якщо згорнути всі сучасні дослідження по штучному інтелекту, то все одно його відкриє деякий механік-самоучка, адже людська цікавість безмежна. Тож краще нехай всі дослідження в даному напрямку буде контролювати суспільство. Адже розумні машини крім користі людині можуть і принести значну шкоду, хоча виною цьому буде сама людина, оскільки комп'ютерам невідомі почуття. Вони просто виконують свою роботу без жодного сумніву, мислячи при цьому раціонально. Щодо суспільства, то воно ще не готове до появи штучного інтелекту. Проте не слід стверджувати, що ми боїмося «повстання машин» проти нас-це звучить безглуздо.
И.С. Тургенев создал много замечательных произведений. Особенно мне понравилась его повесть о любви "Ася". Это художественное произведение заставляет задуматься над некоторыми важными вопросами , найти ответ на них. Обратимся к повести.
Главная героиня - Ася - девушка искренняя, с чистой душой. Её непосредственность, переменчивость характера пленили главного героя. А ведь он был влюблён в дам, которые знали толк в любви. Почему его сердце пленила эта странная девочка? Это первый вопрос, который, наверное, возникает у читателя. Я думаю, что герой был очарован тем, что Ася - настоящая, живая. Даже её неумелое кокетство вызывает умиление. Так по-детски это выглядит. Именно внутренняя красота и чистота привлекли рассказчика.
Второй же вопрос, который, наверное, с отчаянием задают читатели, над которым размышляет ни одно поколение школьников: почему герой не ответил на чувства Аси? Как вышло так, что их пути разошлись, ведь он любил её?! Я считаю, что это трусость. Малодушие, может быть. Он испугался характера Аси, стихийного, неровного. И её чувства - сильного, смелого, чистого. Мне искренне жаль его. Ведь такая любовь бывает раз в жизни. Он не был счастлив, потому что потерял её.
Повесть Тургенева очень интересна и удивительна. Она трогательная и грустная. А еще он заставляет думать о том, какая красота настоящая и о том, как дорого приходится платить за совершённые - или несовершённые - поступки. Ася - по-настоящему красива, она красива душой. И потеряв это сокровище, испугавшись ответственности, герой потерял, а точнее, не нашел счастья в жизни. Цените красоту и не бойтесь глубоких чувств!
Сучасні систем штучного інтелекту в деяких галузях можуть конкурувати з людським інтелектом. Вже ніхто не задає собі питання: «Чи можуть машини мислити?». Воно у наш час втратило свою актуальність. На мою думку, вже до кінця нашого століття більшість високоосвічених людей зможе впевнено говорити про «розумні» машини, не боячись, що їх неправильно зрозуміють. Проте на даний час, стверджувати про перевершення людського інтелекту штучним все ще рано. Вченим потрібно удосконалити та систематизувати знання про природу людського мислення. Адже для того, щоб відтворити шось штучне, потрібно знати як працює природне. Сучасні спроби створити штучний інтелект-це всього лише перші кроки на довгому шляху. Чи потрібно проводити дослідження в даній галузі? На мою думку, відповідь повинна бути позитивною. Навіть, якщо згорнути всі сучасні дослідження по штучному інтелекту, то все одно його відкриє деякий механік-самоучка, адже людська цікавість безмежна. Тож краще нехай всі дослідження в даному напрямку буде контролювати суспільство. Адже розумні машини крім користі людині можуть і принести значну шкоду, хоча виною цьому буде сама людина, оскільки комп'ютерам невідомі почуття. Вони просто виконують свою роботу без жодного сумніву, мислячи при цьому раціонально. Щодо суспільства, то воно ще не готове до появи штучного інтелекту. Проте не слід стверджувати, що ми боїмося «повстання машин» проти нас-це звучить безглуздо.
И.С. Тургенев создал много замечательных произведений. Особенно мне понравилась его повесть о любви "Ася". Это художественное произведение заставляет задуматься над некоторыми важными вопросами , найти ответ на них. Обратимся к повести.
Главная героиня - Ася - девушка искренняя, с чистой душой. Её непосредственность, переменчивость характера пленили главного героя. А ведь он был влюблён в дам, которые знали толк в любви. Почему его сердце пленила эта странная девочка? Это первый вопрос, который, наверное, возникает у читателя. Я думаю, что герой был очарован тем, что Ася - настоящая, живая. Даже её неумелое кокетство вызывает умиление. Так по-детски это выглядит. Именно внутренняя красота и чистота привлекли рассказчика.
Второй же вопрос, который, наверное, с отчаянием задают читатели, над которым размышляет ни одно поколение школьников: почему герой не ответил на чувства Аси? Как вышло так, что их пути разошлись, ведь он любил её?! Я считаю, что это трусость. Малодушие, может быть. Он испугался характера Аси, стихийного, неровного. И её чувства - сильного, смелого, чистого. Мне искренне жаль его. Ведь такая любовь бывает раз в жизни. Он не был счастлив, потому что потерял её.
Повесть Тургенева очень интересна и удивительна. Она трогательная и грустная. А еще он заставляет думать о том, какая красота настоящая и о том, как дорого приходится платить за совершённые - или несовершённые - поступки. Ася - по-настоящему красива, она красива душой. И потеряв это сокровище, испугавшись ответственности, герой потерял, а точнее, не нашел счастья в жизни. Цените красоту и не бойтесь глубоких чувств!